Вплив сучасних мультиків на психіку дитини

Згадайте, як нечасто можна було побачити мультики по телевізору у 70-80-ті роки, які вони були короткі, усього по 10 хвилин. Кому з нас – батькам чи дітям – випало краще, добріше, гуманніше, безпечніше дитинство? Що ховається за яскравою картинкою багатьох сьогоднішніх мультиків, яку приховану інформацію вони несуть, який відбиток накладають на душу і психіку наших дітей? Не претендуючи на повну об’єктивність, викладу свій погляд на цю проблему.

Мультфiльми нашого дитинства

Для початку зазирнемо в недалеке радянське минуле, а точніше у згадані 70-80 роки. Тоді мультики відзначалися не лише своєю рідкістю і недовготривалістю, але і своєю спокійною динамікою (винятком мабуть є «Ну, погоди!»).  Дитяча психіка не страждала від занадто жвавих рухів персонажів, частої зміни сцен і прискореної або різкої музики. Згодна, майже в усіх мультиках були присутні динамічні моменти, коли персонажі співають, танцюють, когось наздоганяють і т.п. Але цього було дуже й дуже в міру.

Згадаємо тепер про поведінку персонажів, про їхню мову. Позитивні персонажі поводяться статечно, з гідністю на відміну від персонажів негативних, яким притаманні не дуже культурні манери, ламані, некрасиві жести. А мова персонажів взагалі заслуговує на окрему увагу. Хороші, добрі герої говорять красиво, ввічливо, інтелігентно, навіть між близькими друзями не допускається фамільярність (мені часто згадується, як крокодил Гена вітається з Чебурашкою, кажучи йому «Здрастуй», замість сьогоднішнього звичного «Привіт»). Цікаво, що негативні персонажі теж говорять літературною мовою, в їх висловлюваннях не почуєш нецензурної лексики, лайки.

Естетика теж відігравала важливу роль. Позитивні персонажі показані красивими або симпатичними, а негативні наділені відштовхуючою зовнішністю. Краса уособлює добро, а потворність – зло й між парами «краса-добро» і «потворність-зло» проводиться дуже чітка межа.

І нарешті – вічні цінності. Доброта, порядність, відданість, вірність, самопожертва позитивних героїв завжди винагороджується, а негативні, злі персонажі отримують по заслугах. Добрі вчинки обов’язково схвалюються, а погані – засуджуються, висміюються. Утверджується ідея добра і це є головним стрижнем, домінантою наших старих радянських мультиків.

Я не ідеалізую минуле, мені добре відомі недоліки і злочини нашого недавнього радянського устрою. Але мушу визнати, що в створенні мультиків радянська цензура відіграла дуже позитивну роль, не допускаючи в них нічого шкідливого, поганого, брудного. Навіть якщо припустити, що за цим жорстким контролем стояла прихована мета – виховання правильних, законослухняних радянських громадян – все одно у радянських мультиках дуже й дуже багато хорошого. Навіть не побоюся сказати, що наші мультики ідеальні. Вони були спокійними, без надмірної динаміки. По них діти могли вчитися і хорошим манерам, і чистій красивій мові, їм давалася можливість навчитися відрізняти красиве від потворного, вірність від зради, добро від зла. Батьки могли спокійно залишати дитину перед телевізором і бути упевненими, що будь-який переглянутий нею мультик посіє в її душі лише добре, прекрасне, вічне.

 

 

Багато галасу з нiчого

Із падінням нашої радянської імперії закінчилася епоха і наших добрих невинних мультиків. Їх поступово витіснили мультики західні – яскраві, часто із незвичною графікою, з новими, досі незнайомими персонажами. Чи такі ж вони безпечні і повчальні, якими були мультики нашого дитинства? На превеликий жаль, дуже багато фактів свідчить про те, що це не так.

Переважна більшість сучасних західних мультиків б’ють по психіці дітей своєю надмірною динамікою. Чим менша дитина, тим більше страждає вона від майже безперервної біганини персонажів, стає нервовою, неспокійною, у неї порушується сон.

Через мультики насаджується зовсім інша модель поведінки, не притаманна раніше нашому суспільству. На обличчі персонажів часто можна побачити зневажливий вираз (мені все ніпочому, а з вами я взагалі рахуватись не збираюсь), їх рухи надміру розкуті, манери брутальні. Мова персонажів часто-густо пересипана різними жаргонними словечками.

Жорстокість часто подається як гумор або героїзм. Персонажі немилосердно лупцюють один одного, влаштовують пастки, а дитина над цим сміється. Миготять промені лазерів, ллється кров, а дитина захоплюється цим «героїзмом».

Естетика також нерідко відступає на задній план. У багатьох сучасних мультиках стерта межа між красивим і потворним як уособленням добра і зла. Героями виступають потворні монстри, трансформери, чаклуни, відьми. Їх образи вже не покликані виховувати в дітях відразу до зла, а створені для прославлення могутності, жорстокості, насильства. Ще одна антиестетична сторона сучасних мультиків – невиразність образів. Буває дивишся на тих чудиків і не можеш зрозуміти, хто це. Як дитина може вчитися красі й гармонії, коли буває неясно, де у персонажа шия, вуха, п’ятий палець на руці чи навіть очі? Або коли ті ж очі на півобличчя (чи морди), з рота стирчать величезні зуби, а на голові замість волосся якісь пружинки?

Жіночі персонажі часто наділені чоловічими рисами. Жінки стріляють, рубаються, б’ються, вбивають як чоловіки, утверджуючи ідеал жінки-воїна, жінки-агресора і затираючи, знищуючи споконвічний образ жінки-матері, берегині, якій противні насильство і війна.

Якщо узагальнити вищесказане, то стає очевидним, що вічні цінності у подібних мультиках просто паплюжаться. Ніхто не карає цих «героїв» за підступність, вбивство, не висміює їхні манери, не засуджує їхню зневагу до інших… Такі мультики виховують у дітях жорстокість і агресію, байдужість та зневагу до слабшого. Вони не змушують дітей роздумувати, переживати, співчувати. А якщо врахувати, що душі не дуже хочеться трудитися (така вже наша людська природа), то немає нічого дивного, що тупі західні мультики з великою кількістю біганини або стрілянини здаються дітям набагато цікавішими за наші – помірковані й інтелектуальні.

На всi часи

І все ж таки є серед західних мультиків такі, про які можна сказати добре слово. На мій погляд, це діснеєвська класика: «Попелюшка», «Білосніжка», «Піноккіо», «Анастасія», «Пітер Пен», «Спляча красуня», «Бембі», «Книга джунглів» і багато інших. Ці мультики красиві, із мелодійною музикою, повчальні. Якби тільки не їх надмірна динаміка, від якої навіть у дорослого паморочиться в голові – ці мультики можна було б поставити врівень з нашими радянськими.

Як же захистити душу і психіку дитини від негативного впливу багатьох сучасних мультиків? Перш за все – до трьох років взагалі не садіть малюка перед телевізором. В цьому віці дитина все одно не спроможна зрозуміти жодного мультика, для неї це просто миготіння картинок, яке тільки збуджує її. Після трьох років починайте знайомити дитину зі спокійними радянськими мультиками. По можливості створіть власний фонд хороших мультиків, благо сучасні технології дозволяють зберігати на дисках велику кількість інформації. Їх можна не лише купувати, а й качати з Інтернет. Багатьом відомий канал «Детский мир» (супутник «НТВ»), по якому транслюються тільки наші мультики. Жаль тільки, що далеко не кожна родина в змозі оплачувати і супутникове телебачення, й Інтернет… Ідуть наші мультики і по національних каналах.

Звичайно, повна ізоляція від поганих мультиків неможлива. Але якщо ви, батьки, в цю хвилину поруч, знайдіть час і постарайтесь разом переглянути цей недобрий мультик, а потім обговоріть з дитиною щойно побачене. Ми відповідаємо за душі наших дітей і повинні проводити такі бесіди, вчити відрізняти їх Добро від Зла. І можливо цим ретельним відбором мультиків нам вдасться виробити у дитини імунітет проти ще страшніших спокус, які чекають на неї у майбутньому – жорстоких фільмів і жорстоких комп’ютерних ігор. Тож дай нам Бог сили і терпіння у вихованні наших дітей.

 

 

Психолог Жердянської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Громович А.В.