Рекомендації щодо розвитку пізнавальних інтересів обдарованих та здібних дітей

Рекомендації щодо розвитку пізнавальних інтересів обдарованих та здібних дітей

 

 

ЗМІСТ

 

1. Вступ…………………………………………………………………………………………………………..4

2. Основна частина………………………………………………………………………………………………7

2.1. Опитувальник вивчення пізнавальної активності учнів…………………………………………….9

2.2. Прийоми розвитку творчих здібностей школярів…………………………………………………..15

2.3. Розвиток творчих здібностей підопічних (поради вчителям)………………………………………20

2.4. Шляхи стимулювання творчої активності учнів на уроці…………………………………………..21

2.5. Створення умов для оптимального розвитку творчих здібностей кожної дитини (поради педагогу)…………………………………………………………………………………………….22

2.6. Тест. Чи розвиваєте ви здібності своєї дитини?……………………………………………………………………….23

2.7. Система пошуку обдарованих дітей………………………………………………………………….29

2.8. Психодіагностична карта пошуку обдарованих учнів………………………………………………32

2.9. Як виявити обдарованість дитини? (Опитувальник для батьків)……………………………………33

2.10.Не прогав вундеркінда(тест)…………………………………………………………………………..34

2.11. Організація роботи з обдарованими дітьми………………………………………………………….36

2.12. Розвиток інтелектуальних здібностей (корекційні заняття)……………………………………………. 45

2.13. Система психолого – педагогічного пошуку обдарованих дітей……………………………………50

2.14. Програма пошуку обдарованих  дітей……………………………………………………………….51

2.15. Перелік психодіагностичних методик, які виявляють математичну обдарованість………………55

2.16. Перелік психодіагностичних методик, які виявляють схильність до мов…………………………56

2.17. Вербальний інтелект школярів початкової школи…………………………………………………………………………………………………..57

2.18. Структура роботи із обдарованими і здібними………………………………………………………63

2.19. Організація роботи з обдарованими та здібними дітьми (заходи з питань підвищення професійної компетентності вчителів)…… ……………………………………………………………………….66

2.20. Створення умов для оптимального розвитку творчих здібностей дитини (рекомендації вчителю)………………………………………………………………………………………………67

2.21. Рекомендації педагогам щодо роботи з обдарованими дітьми……………………………………..69

2.22.. Вільне обговорення…………………………………………………………………………………….70

2.23. Пам’ятка вчителю щодо роботи з обдарованими дітьми……………………………………………71

2.24. Методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми…………………………………74

3. Висновки………………………………………………………………………………………………………..77

4. Література……………………………………………………………………………………………………….79

 

 

 

 

 

Вступ

Сучасна школа – це керування різними видами навчально-пізнавальної діяльності школярів. Сьогодні школа в нашому суспільстві – найважливіший фактор гуманізації суспільно – економічних відносин, спрямованих на формування нових життєвих установок особистості.

В умовах демократизації та національного відродження системи освіти, яка завжди відзначалася тим, що була орієнтована на підготовку не просто спеціалістів, а людей, які б відповідали певним соціальним потребам сучасності, повинна забезпечити якісно новий рівень загальноосвітньої, професійної, наукової підготовки, всебічний розвиток кожної людини, як особистості і найвищої цінності суспільства.

Починати необхідно з початкової школи, адже  саме вона має навчити дітей вчитися, прищепити інтерес до знань, прагнення самостійно збагачуватися ними, розвивати,  як зазначав видатний педагог В.Сухомлинський, всемогутню радість пізнання.

Змінилися пріоритети мети навчання: на першому плані – розвивальна функція, культ активності, самостійності, нестандартної думки. Все це разом забезпечує розвиток інтелекту кожної дитини.

Виходячи з цього – основним завданням вчителя є необхідність добиватись того, щоб кожен урок сприяв розвитку пізнавальних інтересів дітей, їхньої зацікавленості у здобутті знань. Зацікавленість – ефективний засіб успішного навчання, необхідна умова досягнення позитивних наслідків. Коли дитина зацікавиться матеріалом у неї з’явиться бажання дізнатися більше.

Творчий, інтелектуальний потенціал людей є рушієм прогресу суспільства, тому обдарованість необхідно своєчасно виявити і розвивати. Дослідники стверджують, що багато надзвичайно обдарованих людей не реалізували своїх можливостей через несприятливе виховання в дитинстві. Американські психологи, вивчивши життєвий шлях 400 видатних людей, виявили, що 60% з них мали в школі значні труднощі, важко пристосовувалися до умов навчання, орієнтованого на середній рівень знань. Нерідко інтелектуально обдарована дитина не знаходить розуміння ні педагогів, ні однолітків.

Вивчення виявів обдарованості тривалий час було спрямоване переважно на інтелектуальні здібності. Дослідження проводили на основі тестів інтелекту, орієнтуючись на коефіцієнт інтелекту «IQ» (ай-кью) як довгостроковий показник інтелектуальної діяльності індивіда. Однак американський дослідник П.Торренс дійшов висновку, що у вирішенні складних проблем найуспішніші не ті діти, які добре вчаться, і навіть не ті, у кого високий коефіцієнт інтелекту, тобто ці показники не визначають обдарованості. Психологи розглядають обдарованість як складне психологічне явище, невіддільне від особистості, як наявність здібностей, їх своєрідне поєднання, від якого залежить можливість успішної діяльності.

Обдарована дитина дитина, яка вирізняється яскравими, очевидними, інколи визначними досягненнями або має внутрішні задатки для таких досягнень у певному виді діяльності.

Обдарованість дитини іноді важко відрізнити від навченості, яка є результатом підвищеної уваги батьків і педагогів до розвитку дитини. Це особливо яскраво виявляється при порівнянні рівня розвитку дітей із сімей з високим соціальним та освітнім статусом і дітей з родин, які не приділяють належної уваги розвитку дитини.

Слід розрізняти також обдарованість і прискорення темпів розвитку дитини, яке може виявитися тимчасовим. Така «талановитість» швидко згасає, оскільки відсутній прояв творчого компонента або його розвиток був несвоєчасним. Іноді дитина є носієм «прихованої обдарованості» (відсутність

яскраво виражених ознак талановитості), що може бути спричинене негативним ставленням дорослих до успіхів дитини або її побоюванням бути неправильно зрозумілою. Тому в дошкільному дитинстві складно спрогнозувати талановитість, оскільки ознаки обдарованості можуть насправді бути ознаками швидкого темпу розвитку дитини.

До ранніх виявів обдарованості дитини належать: потужна енергійність, значна фізична, розумова і пізнавальна активність, порівняно низькі втомлюваність і потреба у відпочинку; раннє навчання ходьби та інших рухів; інтенсивний розвиток мовлення; допитливість, прагнення до експериментування; легке і швидке засвоювання та використання нової інформації; ранній інтерес до читання, часто — самостійне опанування його.

За даними московських психологів, складовими ранньої обдарованості є домінуюча роль пізнавальної мотивації; дослідницька творча активність, яка полягає у виявленні нового під час формулювання і розв’язання проблем; уміння знайти оригінальні рішення; здатність до прогнозування; створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі естетичні, моральні, інтелектуальні оцінки.

Обдаровані діти наділені високим творчим потенціалом і високим рівнем розвитку здібностей. Здебільшого найважливішими характеристиками обдарованих дітей вважають:

– надзвичайно ранній вияв високої пізнавальної активності й допитливості;

– швидкість і точність виконання розумових операцій, що зумовлене стійкістю уваги та оперативною пам’яттю;

– сформованість навичок логічного мислення;

– багатство активного словника;

– швидкість і оригінальність вербальних (словесних) асоціацій;

– виражена установка на творче виконання завдань;

– розвиток логічного мислення й уяви;

– володіння основними компонентами уміння вчитися. Важливою характеристикою обдарованості є креативність – здатність до творчості. Згідно із психологічними дослідженнями основою обдарованості є закладений від народження творчий потенціал, який розвивається впродовж усього життя людини. Він не залежить безпосередньо від рівня розумових здібностей, оскільки діти з високим рівнем інтелектуального розвитку іноді володіють незначним творчим потенціалом.

Основна частина

Обдаровані діти часто є оригінальними у поведінці та спілкуванні. Вони використовують особливі способи спілкування з дорослими й однолітками, чутливі до ситуації спілкування, виявляють уміння спілкуватися не лише словесно, а й за допомогою невербальних засобів (міміки, жестів, інтонації тощо), легко вступають у контакт, з однолітками, прагнуть до лідерства у спільній діяльності. Обдаровані діти частіше за своїх однолітків обирають роль дорослого в творчих іграх, змагаються з іншими дітьми. Не уникають вони відповідальності, пред’являють високі вимоги до себе, самокритичні; не люблять, коли до них ставляться із захопленням, обговорюють їхню винятковість, талановитість. Ці діти випереджають однолітків у моральному розвитку, активно прагнуть добра, справедливості, правди, виявляють інтерес до всіх духовних цінностей.

Обдарованість типологізують за різними критеріями. Наприклад, український психолог Юрій Гільбух на основі аналізу пізнавальних особливостей дитини виокремлює такі типи обдарованості:

—   природничі теоретики (спрямованість пізнавального інтересу на осмислення абстрактних ідей, схильність до природничих знань);

—   природничі прикладники (спрямованість пізнавального інтересу на розв’язання складних конструкторсько-технічних завдань, моделювання);

—  гуманітарії (спрямованість пізнавального інтересу на мови, суспільні науки, літературу).

У результаті досліджень російських психологів під керівництвом Леоніда Венгера (1925—1992) зафіксовано такі здібності обдарованих дітей:

—   уміння самостійно аналізувати ситуацію (виявляти наочні засоби, суттєві для вирішення завдань);

—  розвиток децентрації (здатності змінювати власну точку відліку при вирішенні завдань, уміння ставити себе на місце іншої людини під час спілкування);

— розвиток задумів (уміння створювати ідею майбутнього продукту і план її реалізації).

Ці ідеї дослідники реалізували у програмах виховання і навчання дітей дошкільного віку «Розвиток» ( М, 1994) та «Обдарована дитина» (М, 1995).

Американські психологи (Іллінойський університет) під керівництвом М. Карне найголовнішими вважають такі показники обдарованості:

1. Інтелектуальна обдарованість. Виявляється у допитливості, спостережливості, точному мисленні, винятковій пам’яті, потязі до нового, глибині занурення у справу.

2.  Обдарованість у сфері академічних досягнень. У читанні: надає йому перевагу серед інших видів діяльності; швидко і надовго запам’ятовує прочитане; володіє великим словниковим запасом; використовує складні синтаксичні конструкції; цікавиться написанням букв і слів. У математиці: виявляє інтерес до лічби, вимірювання, зважування, упорядкування предметів; запам’ятовує математичні знаки, цифри, символи; легко виконує арифметичні дії; застосовує математичні вміння і терміни до ситуацій, що не стосуються безпосередньо математики. У природничих науках: виявляє інтерес до навколишнього; цікавиться походженням та призначенням предметів і явищ, їх класифікацією; уважна до явищ природи, їх причин і наслідків, намагається експериментувати.

3.   Творча обдарованість. Дитина допитлива, самостійна, незалежна у міркуваннях; виявляє здатність глибоко занурюватись у справу, що її цікавить, та домагатися значної продуктивності діяльності; у заняттях та іграх схильна до точності дій, завершеності; легко змінює способи поведінки і діяльності в обставинах, що змінюються.

4. Обдарованість у сфері спілкування. Виявляє лідерські нахили, здатність до гнучкого спілкування, впевненість у собі серед знайомих і незнайомих людей; ініціативна, бере на себе відповідальність за інших.

В сучасних досягненнях методики викладання є багато рекомендацій щодо розвитку пізнавальних інтересів та зацікавленості дітей до навчання. Є багато посібників, де пропонуються різні види завдань (пошукових, логічних), дидактичних ігор ,проте в процесі роботи виникає багато проблем, які необхідно розв’язувати з урахуванням конкретних індивідуальних можливостей та особливостей дітей.

Індивідуальні особливості пізнавальних інтересів, прийоми навчальної діяльності, вміння вчитися належать до структури здібностей і накладають на них відбиток індивідуальної своєрідності, над чим і працює творча група вчителів початкових класів з психології.

 

Опитувальник вивчення пізнавальної активності учнів

Школа_______________________________________________________

Клас ___________________________

Прізвище_____________________________________________________

Інструкція

Прочитайте наведені нижче твердження. На аркуші для відповідей запишіть номер запитання і літеру варіанта відповіді, який найбільше Вам до вподоби. Будьте уважні, не пропустіть жодного запитання.

 

1. Чи подобається тобі виконувати

а) легкі навчальні завдання;

б) складні?

2. Чи подобається тобі, коли вчитель підказує хід виконання складного завдання?

а) так;

б) ні.

3. Як на твою думку, чи перерви у школі мають бути довшими?

а) так;

б) ні.

4. Чи ти колись запізнювався на уроки?

а) так;

б) ні.

5. Чи хотілося б тобі, щоб після пояснення нового матеріалу вчитель одразу викликав тебе до дошки для виконання вправи?

а) так;

б) ні.

6. Як тобі більше подобається виконувати навчальне завдання?

а) одним способом;

б) шукати різні способи розв’язання.

7. Чи тобі зазвичай хочеться вчитися в школі після хвороби?

а) так;

б) ні.

8. Чи подобаються тобі складні контрольні роботи?

а) так;

б) ні.

9. Чи завжди ти поводишся так, що у вчителів не буде приводу зробити тобі зауваження?

а) так;

б) ні.

10. Чи сперечаєшся ти з товаришами під час обговорення в класі нового матеріалу?

а) так;

б) ні.

11. Чим ти хотів би займатися:

а) кількома невеликими завданнями?

б) одним великим складним завданням на весь урок?

12. Чи, на твою думку, складно буває повторити запитання вчителя до класу?

а) так;

б) ні.

13. Як ти гадаєш, якби взагалі не ставили оцінок, діти у вашому класі вчилися б гірше, ніж тепер?

а) так;

б) ні.

14. Чи було колись так, що ти прийшов до школи, не виконавши всіх уроків?

а) так;

б) ні.

15. Чи хотів би ти, щоб у школі було менше уроків з основних предметів?

а) так;

б) ні.

16. Чи подобається тобі виконувати складні завдання:

а) разом з усім класом;

б) одному?

17. Чи згадуєш ти вдома під час заняття іншою справою про те нове, що дізнався на уроках?

а) так;

б) ні.

18. Чи вважаєш ти, що підручники дуже товсті і їх краще зробити тоншими?

а) так;

б) ні.

19. Чи ти завжди виконуєш те, про що просить тебе вчитель?

а) так;

б) ні.

20. Чи ти користуєшся інколи тлумачними словниками (фразеологічним, етимологічним або словником іноземних слів), щоб уточнити якесь питання?

а) так;

б) ні.

21. Чи ти часто розповідаєш батькам про те нове (цікаве), про що дізнаєшся на і уроках?

а) так;

б) ні.

22. Деякі учні вважають, що треба оцінювати навчальні досягнення тільки 8-12 балами, а інших оцінок не ставити. Чи ти також так вважаєш?

а) так;

б) ні.

23. Чи сниться тобі іноді те нове (цікаве), про що ти нещодавно дізнався на уроках?

а) так;

б) ні.

24. Якщо ти почав читати якусь книгу, чи ти обов’язково дочитаєш її до кінця?

а) так;

б) ні.

25. Чи хотів би ти, щоб не задавали домашніх завдань?

а) так;

б) ні.

26. Чи буває так, що тобі інколи набридає дізнаватися про все нове й нове на уроках?

а) так;

б) ні.

27.  Чи важко було б тобі висидіти кілька уроків з одного і того самого основного предмета поспіль (наприклад, зарубіжної літератури або математики)?

а) так;

б) ні.

28. Чи вважаєш ти, що дуже багато часу витрачаєш на навчання?

а) так;

б) ні.

29. Чи ти коли-небудь користувався підказкою?

а) так;

б) ні.

30. Чи часто буває так, що тобі здається, що вчитель дуже довго не дає нового матеріалу на уроках?

а) так;

б) ні.

31. Чи вважаєш ти, що треба задавати:

а) прості домашні завдання;

б) складні домашні завдання?

32. Чи тобі набридло б виконувати одне велике складне завдання два уроки поспіль?

а) так;

б) ні.

33. Чи хотів би ти брати участь у роботі якогось предметного гуртка?

а) так;

б) ні.

34. Чи ти заздриш інколи тим учням, що вчаться краще за тебе?

а) так;

б) ні.

35. Чи не здається тобі, що вчителі інколи помиляються на уроках?

а) так;

б) ні.

36. Чи хотів би ти замість навчання у школі займатися тільки спортом?

а) так;

б) ні.

37. Чи не здається тобі іноді, що ти міг би щось винайти?

а) Так;   б) ні.

38.  Чи ти переглядаєш у шкільних підручниках матеріал, який у школі ще не проходили?

а) так;

б) ні.

39. Чи радієш ти своїм успіхам у школі?

а) так;

б) ні.

40. Чи читаєш ти інколи книжки, у яких детальніше розповідається про те саме, про що стисло викладено у підручниках?

а) так;

б) ні.

41. Чи доводилося тобі під час літніх канікул читати або переглядати підручники наступного класу?

а) так;

б) ні.

42. Якби ти сам оцінював свої навчальні досягнення, як ти гадаєш, якими у тебе були б оцінки?

а) кращі;

б) гірші.

43. Тобі більше подобається:

а) коли ти отримуєш правильну відповідь, розв’язавши задачу;

б) сам процес розв’язання задачі.

44. Ти завжди уважно слухаєш усі пояснення вчителя на уроці?

а) так;

б) ні.

45. Як ти вважаєш, чи треба сперечатися з учителем, якщо ти з ним не згодний?

а) так;

б) ні.

46. Чи хотів би ти, щоб незавершений матеріал з математики або мови вчитель продовжував пояснювати на наступному уроці замість уроку фізичної культури або замість якоїсь розваги?

а) так;

б) ні.

47. Чи хотів би ти:

а) краще виконати легку контрольну роботу і отримати високу оцінку;

б) почути пояснення нового матеріалу?

48. Чи подобається тобі, якщо тебе рідко викликають на уроках?

а) так;

б) ні.

49. Чи ти завжди готовий на початку занять?

а) так;

б) ні.

50. Чи хотів би ти, щоб час канікул був більшим:

а) так;

б) ні.

51. Коли ти займаєшся на уроці цікавим навчальним завданням, чи складне відвернути твою увагу якоюсь іншою цікавою, але сторонньою справою?

а) так;

б) ні.

52. Чи обговорюєш ти іноді на заміні уроку з товаришами те нове, про що ти дізнався на уроках?

а) так;

б) ні.

 

Під час аналізу особливостей пізнавального розвитку дітей молодшого шкільного віку встановленні індивідуальні відмінності сприймання, уваги, мислення, пам’яті, розвитку емоційно-вольової сфери.

Більшість учнів вступає до школи з приблизно однаковим рівнем пізнавального розвитку, який вважається нормою, 20% учнів не досягають його, а 15% – перевищують. Лише 5% дітей від загальної їх кількості в кожній віковій категорії є обдарованими.

Учні в процесі організації навчальної – пізнавальної діяльності потребують певних норм навчального навантаження, впровадження індивідуалізованих форм навчальної діяльності.

Реалізація цих вимог можлива лише за умови диференційованого підходу до організації навчально-виховного процесу, зокрема:

–   глибоке вивчення індивідуальних особливостей учнів, їх класифікацію, за типологічними групами і організацію роботи цих груп на виконання спеціальних навчальних занять);

–   цілеспрямоване сприяння пізнавальному розвитку дітей, активності взагалі й навчально-пізнавальної, що забезпечить адаптацію тимчасових параметрів навчатися до того рівня розумового розвитку, якого вже досягнув той чи інший школяр.

Знання типів пізнавальної активності та вміння їх визначати дає змогу точніше індивідуалізовувати навчання. Методи формування та розвитку особистості стануть ефективнішими, якщо вони будуть орієнтовані на конкретний тип активності.

Пізнавальну активність можна  визначити, як інтегральну якість деякої гіпотетичної системи, основними компонентами  якої є інтелектуальні та не інтелектуальні (мотиваційні) фактори пізнавальної діяльності, де «розумові здібності складають фундамент активності, визначають глибину пізнавального процесу, але виявляються в ній не безпосередньо, а лише проходять через мотиваційну структуру особистості».

Розвиток пізнавальної активності має на меті:

–   підвищити рівень розвитку дітей  і розширити їхній світогляд  для того, щоб вчити спостерігати, думати, аналізувати, розмірковувати; розвивати образне і логічне мислення, уяву; формувати навички планування, аналізу, самоконтролю, вміння висувати нову мету й перспективи;

–   викликати бажання самостійно займатися навчальною діяльністю;

–   виховувати наполегливість, волю, впевненість у досягненні мети;

–   знайти шлях до кожного учня, створити умови для розвитку здібностей, закладених у людині природою.

Але, для того, щоб людина залишила після себе помітний відбиток, лише пізнавальних здібностей недостатньо, вони мають бути доповнені творчими здібностями. Саме тому, на практиці навчально-виховний процес підпорядковується розвитку творчих здібностей особистості.

 

Прийоми розвитку творчих здібностей учнів

  1. Стимулювання творчого інтересу. Передбачає введення цікавих прикладів, дослідів, парадоксальних факторів, розповідей про казкові чи фантастичні передбачення.
  2. Цікаві аналогії – наприклад, між фізичними явищами, які вивчаються, і природними об’єктами.
  3. Емоційне переживання – це створення ефекту здивування, захоплення, недовіри, незвичайності наведеного факту, парадоксальність досліду, грандіозність і несподіваність цифрових даних.
  4. Розвивальні ігри, що моделюють сам творчий процес, сприяють розвитку різних інтелектуальних рис, а саме: уваги, пам’яті, особливо зорової, вміння знаходити закономірності, класифікувати й систематизувати матеріал, здібності до комбінування, вміння знаходити помилки й недоліки; просторове уявлення; здатність передбачати наслідки власних дій.
  5. Метод відкриття. Це метод передбачає створення в процесі навчання ситуації проведення наукового експерименту, науково – дослідної роботи. Він стимулює учнів, підвищує їх зацікавленість у навчальному процесі, сприяє активності учнів у засвоєнні навчального матеріалу, стимулює їх інтелектуальну діяльність, закріплює впевненість у своїх можливостях, виховує незалежність поглядів.
  6. Ситуації з можливістю вибору – вони можуть бути трьох рівнів. Найнижчий – це вибір з двох, далі – створення вчителем різних ситуацій з можливістю вибору, третій рівень – це створення таких умов, коли самі учні перевіряють свій вибір, а вчитель виконує роль помічника.

7. Підвищення стимулюючого впливу змісту навчального матеріалу. Зміст повинен відповідати вимогам, сформованим у принципах навчання. Існують і деякі спеціальні методи, спрямовані на підвищення стимулюючого впливу змісту; створення ситуації новизни, актуальності, наближення до найважливіших відкриттів у науці й техніці, до досягнення сучасної культури, мистецтва, літератури тощо, особливе значення в стимулюючому впливі змісту відіграють навчальні й навчально – творчі завдання, за допомогою яких педагог створює учням творчу ситуацію, прямо чи опосередковано задає мету, умови та вимоги до навчальної творчої діяльності, в процесі якої учні оволодівають знаннями та навичками, розвивають творчі здібності.

Проблемами стають лише ті роботи, виконання яких передбачає хоч і спрямований вчителем, але самостійний пошук ще не відомих закономірностей і засобів діяльності. В процесі вирішення проблеми учні долають труднощі, розв’язують протиріччя між набутими знаннями і вимогами задачі, виявляють нові елементи знань, засоби оперування ними, оволодівають методом пізнання.

Проблема виявлення та навчання обдарованих дітей хвилювала педагогів давно. Ще наприкінці XIX – на початку XX сторіччя деякі передові вчителі Росії (Л.Толстой, Л.Каптерєв та інші) робили спроби виявити таланти серед простого народу.

Розбудова державності зумовила нові тенденції в розвитку освіти. Потреба суспільства у творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуально розвинених громадянах, оновлення національної свідомості, відродження духовності – викликали необхідність у появі нових концепцій шкіл та інших закладів освіти. Центром концепції розвитку навчальних закладів нового типу є творча особистість, робота з тими дітьми, які виділяються підвищеним рівнем розумового розвитку.

Шлях до знань та саморегуляції лежить через усвідомлення унікальності всіх разом та кожного зокрема. Яким буде цей шлях багато в чому залежить від педагогів та психологів.

Згідно із сучасними вимогами, учитель у педагогічному процесі має виступати як організатор цілеспрямованої діяльності мислення учнів. Хороший учитель зробить усе, аби в дітей під час уроку з’явилися запитання, адже мислення на уроці починається саме з цього моменту.

Не втратити дитячий талант, не перетворити його на “рафіновану” особу, а виховати з обдарованої дитини особистість, адаптовану до складностей сучасного життя, – досить важко.

Педагоги, психологи мають допомогти таким дітям сповна реалізуватися й розкрити свій талант.

Формування особистості учня нового типу можливе лише за дотримання важливого принципу навчання й виховання – принципу гуманізму, відповідно до якого людині, як вищій цінності суспільства, надаються необхідні умови для розкриття її здібностей і таланту, розвитку особистості.

Розвиток творчої особистості потребує психологізації, еврилогізації навчальної діяльності та поведінки учнів. Психологізація виявляється у цілеспрямованій орієнтації освітньої моделі закладу на всі вияви особистості учнів, у використанні засобів наукової та практичної психології. Основні психолого-педагогічні умови, які сприяють творчій діяльності учнів, самореалізації їхньої особистості у навчально-виховному процесі, це створення творчої атмосфери в колективах, атмосфери співдружності, співтворчості, співпраці. У розвитку творчих можливостей учнів велике значення має випереджальний характер навчання й виховання. Його обґрунтував відомий психолог Л. Виготський і пояснив так : “Лише те навчання є добрим, яке передує розвиткові дитини, тобто викликає дитину до життя, пробуджує та приводить у дію низку внутрішніх процесів розвитку”.

Працювати з обдарованими дітьми приємно і водночас непросто. Слід не лише відкрити, а й уберегти кожну обдаровану дитину й емоційно, і соціально. Адже відомо : емоційна незахищеність, вразливість притаманні більшості ерудитів. Якщо дитина ставить до себе завищені вимоги, хоче виконувати всі справи досконало, бути попереду інших у всьому.

Тому, передусім, слід створити умови для розкриття природних задатків, щоб не втратити дитячі «перлинки», забезпечити розвиток особистості природним шляхом. Обдарованість – це не лише своєрідне поєднання здібностей людини, а й своєрідний сплав її особистісних якостей. У зв’язку зі складністю психологічної структури обдарованості слід визначити не тільки рівень розвитку конкретного виду здібностей, а й завбачити риси характеру, які сприяють творчим успіхам особистості, внутрішні її настанови, мотиви, стиль поведінки, специфіку спілкування.

Отже, організація навчально – виховного процесу має бути спрямована не на максимальне навантаження учнів навчальним матеріалом, а на розвиток їхніх здібностей. Педагогічний процес має бути організований так, щоб викликати в дітей позитивні емоції і сприяти їхньому повноцінному психічному й фізичному розвиткові. Для цього необхідна гнучка організація навчального процесу з урахуванням взаємодії методів і форм навчання, де чільне місце повинне належати таким принципам :

– чим інтенсивніша навчальна праця, тим менша її тривалість;

– рівномірний розподіл навчального навантаження на центри й системи психічної і фізичної діяльності учнів упродовж дня, чергування їхньої активності;

– співвідношення тривалості уроків і перерв;

– надання можливості учням працювати на уроках в індивідуальному темпі.

Творчість учнів, новизна та оригінальність їхньої навчальної діяльності виявляються тоді, коли вони самостійно ставлять проблему і знаходять шляхи її вирішення. При цьому слід домагатися постійного зростання рівня творчості обдарованих дітей, знаходити оптимальні співвідношення всіх видів їхньої діяльності, щоб одержати найкращі результати.

Обдаровані діти – це “золотий фонд” кожного народу. Розвиток і виховання обдарованих і талановитих дітей вирішує проблему формування творчого потенціалу суспільства.

Специфіка розвитку сучасного суспільства зумовлює актуальність для психологічної науки та педагогічної практики вирішення проблеми, пов’язаної з виявленням і розвитком обдарованих дітей. На це вказують як вітчизняні, так і зарубіжні вчені. На це спрямована і Програма роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 роки (Указ Президента України від 8 лютого 2001 року №78).

Зважаючи на неоднозначність поглядів на обдарованість і її вияви, а також той факт, що те саме слово визначає різні поняття в побуті і науці, важко дати всеосяжне й точне визначення цього явища.

Виявлення обдарованих дітей і розвиток їхніх здібностей є досить складним завданням щодо практичної реалізації, тому що виявити обдарування, а тим більше виховати відповідно до його індивідуальних особливостей досить важко. Психологічні дослідження свідчать, що розвиток розумово обдарованої дитини може бути затриманий і навіть загублений на будь-якому етапі шкільного життя, тому необхідно створювати систему спеціальної психологічної допомоги, суспільної підтримки обдарованих дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поради вчителям

1. До обдарованих дітей треба ставитися спокійно, не ображаючись  на їхні “підколювання” й не помічаючи недоречних дотепів. Завжди слід пам’ятати про те, що таким дітям  живеться  нелегко.  Тому вчитель  повинен створити таку атмосферу в класі, в якій успіхи “зоряного хлопчика” (або дівчинки) викликали б не почуття заздрості чи   роздратування, а повагу з боку його однолітків. Постійна недоброзичлива оцінка вчителя може призвести до втрати дитиною впевненості у своїх силах і тим самим приглушити здібності. Однак інша крайність – “захвалювання” – викликає зарозумілість, що не менш шкідливо. Оцінка, яку дає вчитель, має бути вимогливою, суворою, але доброзичливою, щоб зміцнювати віру в успіх.

2. Треба допомогти такій дитині, тобто дати їй завдання складніше. На думку Назара Агаханова, кожне наступне завдання  має  бути  більш  складним,  ніж  попереднє, і водночас посильним.

3. Якщо сфера інтересів і набір здібностей учня досить вузькі, завдання вчителя – розвинута ці здібності максимально, щоб у майбутньому ця людина була здатна професійно використовувати наявні в неї здібності і стати винятковою у своїй галузі.

4. Головна помилка та проблема масової школи полягає в тому, що найчастіше вона йде шляхом найменшого опору, прагнучи дати готові відповіді на всі запитання й під влаштовуючись під “середнього” або, що найнебезпечніше, під найслабшого учня, не бажаючи возитися із обдарованим “вискочками”.

5. Гуртки, студії, секції допоможуть дитині розвинути природний потенціал. Олімпіади, змагання теж корисні, якоюсь мірою необхідні – для того, щоб реально оцінити свої сили, не варитися у власному соку, самовдосконалюватися, не зупинятися на досягнутому.

 

 

Шляхи стимулювання творчої активності учнів на уроці

– не погоджуйтеся з відповіддю учня, якщо учень просто констатує факти, вимагайте доказів;

– ніколи не розв’язуйте дискусію учнів найлегшим способом, тобто повідомивши їм правильну відповідь чи правильний спосіб розв’язання;

– уважно вислухайте своїх учнів, ловіть кожен вислів чи думку, щодо не пропустити можливість розкрити для них щось нове;

– постійно пам’ятайте: навчання має спиратися на інтереси, мотиви і бажання учнів;

– прищеплюйте учням смак до нестандартних розв’язків;

– ніколи не кажіть учням, що у вас немає часу обговорити їх «безглузді»ідеї;

– не скупіться на добре слово, доброзичливу усмішку, дружнє заохочення;

– пам’ятайте ці поради постійно, доки вони не стануть частинкою вас самих;

Для розвитку творчого мислення учням потрібно давати не окремі творчі завдання, а їх системи, під час виконання яких в учнів формуються і розвиваються логічні операції:

– завдання на комбінування системи та їх елементів;

– завдання на визначення причинно – наслідкових зв’язків;

– завдання на виконання дослідницьких операцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розвиток творчих

здібностей підопічних

Рекомендації американського психолога Дж.Гауена

  1. Створіть дитині затишні і безпечні психологічні умови для пошуків.
  2. Підтримуйте здатність дитини до творчості і висловлюйте співчуття при невдачах. Уникайте негативного оцінювання творчих ідей дитини.
  3. Терпляче сприймайте найдивовижніші її ідеї, уважно ставтеся до будь-яких запитань дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються безглуздими .Поясніть, що на більшість її запитань не завжди можна одразу відповісти. Для цього потрібен час і терпіння. Дитина має навчитися перебувати в інтелектуальному напруженні, не уникати ідей, які цьому сприяють.
  4. Надавайте дитині можливість побути на самоті. Надмірне опікування заважає творчості. Бажання і цілі дітей належать їм, отож інколи допомога вчителя може сприйматись як ” порушення кордонів” особистості.
  5. Допоможіть дитині створити систему цінностей на основі не лише власних поглядів, а й думок інших людей.
  6. Створіть дитині умови для задоволення основних людських потреб(почуття безпеки, поваги до себе і навколишніх), оскільки людина , енергія якої спрямована лише на це, має менше можливостей сягнути високого рівня розвитку.
  7. Знайдіть слова підтримки для нових творчих починань дитини, не критикуйте її перших починань, навіть невдалих. Щиро ставтеся до дитини: намагайтеся діяти не лише для себе, а й для тих, кого любите.
  8. Допомагайте дитині стати “поміркованим авантюристом”, інколи покладатися на ризик та інтуїцію: найімовірніше, що саме це допоможе зробити справжнє відкриття.
  9. Підтримуйте необхідну атмосферу, допомагаючи дитині   уникнути несхвалення навколишніх, соціальних негараздів, негативної реакції однолітків. Дитина, позбавлена позитивного творчого виходу енергії, може спрямувати її в небажаному напрямі.

10.Допоможіть дитині знайти собі товариша за віком і з такими самими здібностями, що й у неї, аби позбутися самотності та диференціювати спілкування.

 

ЧИ РОЗВИВАЄТЕ ВИ ЗДІБНОСТІ СВОЄЇ ДИТИНИ?

Як можна зрозуміти складний світ дитини, відкрити його таємниці, знайти те, що найбільше її цікавить, хвилює? Отже, – те, що пов’язано з творчістю, талантом.

А чи замислювались ви, дорогі батьки, над тим, наскільки ефективним є ваш вплив на розвиток дитини?

Пропонуємо вам невеличку анкету, відповівши на запитання якої, ви самі зможете його оцінити. Анкета створена на підставі узагальнення матеріалів з досвіду виховання обдарованих дітей. В основу їх покладено добірку запитань, складену Д. Льюїсом (1979 р.).

 

АНКЕТА

1.

Яка Ваша освіта: середня, середня спеціальна, вища? (Потрібне підкресліть)

2.

У якій сфері людської діяльності Ви працюєте (медицина, освіта, економіка, право, військова, спорт і т.п)? Ваша професія?

3.

Чим захоплюєтесь у вільний час?

 

Так

Іноді

Ні

4.

Чи на всі запитання дитини Ви відповідаєте так терпляче та відверто, як це можливо?      

5.

Чи сприймає серйозно „дорослі” запитання та висловлювання дитини?      

6.

Чи є у Вас вдома стенд (місце), на якому дитина може демонструвати свої роботи?      

7.

Чи сварите дитину за безлад у її кімнаті чи на столі. Якщо це пов’язано з творчими заняттями і робота ще не закінчена?      

8.

Чи є у дитини кімната виключно для її занять або частина кімнати (потрібне підкреслити)?      

9.

Чи доручаєте дитині доручення, які їй під силу?      

10.

Чи допомагаєте дитині будувати її власні плани та приймати рішення?      

11.

Чи берете дитину у мандрівки цікавими місцями?      

12.

Чи допомагаєте дитині удосконалити результат її роботи?      

13.

Чи встановлюєте для дитини прийнятний поведінковий стандарт (у межах „розумного”) і слідкуєте, щоб вона його дотримувалась?      

14.

Чи говорите дитині, що вона гірша за інших дітей?      

15.

Чи караєте дитину. Принижуючи її?      

16.

Чи забезпечуєте дитину книгами та матеріалами для її улюблених занять?      

17.

Чи привчаєте дитину мислити самостійно?      

18.

Чи привчаєте дитину до читання з дитинства?      

19.

Чи спонукаєте дитину вигадувати історії, фантазувати?      

20.

Чи дозволяєте дитині брати участь у плануванні сімейних справ та мандрівок?      

21.

Чи хвалите дитину за вивчені вірші, розповіді, пісні?      

22.

Чи вчите дитину вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку?      

23.

Чи розробляєте практичні експерименти, аби допомогти дитині більше дізнатися про щось?      

24

Чи дозволяєте дитині гратися з усіляким непотребом?      

25.

Чи спонукаєте дитину знаходити проблеми і потім розв’язувати їх?      

26.

Чи знаходите в заняттях дитини щось гідне схвалення?      

27.

Чи існують теми, які зовсім виключаєте у обговореннях із дитиною?      

28.

Чи даєте дитині можливість самій приймати рішення?      

29.

Чи допомагаєте дитині знаходити телепрограми, які заслуговують на увагу?      

30.

Чи розвиваєте в дитині позитивне сприймання її здібностей?      

31.

Чи відсторонюєтесь від невдач дитини, говорячи: „Я теж цього не вмію”?      

32.

Чи заохочуєте в дитині максимальну незалежність від дорослих?      

33.

Чи віддаєте перевагу самостійному виконанню головної частини роботи дитиною (за яку вона сама взялася), навіть якщо не впевнені в позитивному кінцевому результаті?      

 

Оцінювання результатів. Спочатку згідно з ключем підрахуйте бали.

Запитання №1: „вища” – 2 бали, „середня спеціальна” – 1 бал, „середня” – 0 балів;

Запитання №2:.(бали нараховуються залежно від того, наскільки багато знань та творчого підходу потребує професія): „потребує багато знань та творчого підходу” – 2 бали; „так собі” – 1 бал; „стереотипна діяльність” – 0 балів;

Запитання №3: якщо є хобі – 2 бали; немає – 0 балів;

Запитання №№ 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 28, 29, 30, 32, 33: „так” – 2 бали; „іноді” – 1 бал; „ні” – 0 балів;

Запитання №№  7, 14, 27, 31: „так” – 0 балів; „іноді” – 1 бал; „ні” – 2 бали.

Складіть суму балів за трьома шкалами та оцініть рівень відповідного показника:

– інтелектуального розвитку (шкала включає запитання №№ 1, 4, 5, 16, 18, 20, 23, 27, 29);

високий рівень – 15-18 балів;

середній – 5-14 балів;

низький – 0-4 бали;

– творчих досягнень (запитання №№ 2, 3, 6, 7, 8, 11, 12, 19, 22, 24, 25):

високий рівень – 19-22 балів;

середній – 5-18 балів;

низький – 0-4 бали;

– здатність до саморегуляції (запитання №№ 9, 10, 13, 14, 15, 17, 21, 26, 28, 30, 32, 33):

високий рівень – 21-26 балів;

середній – 7-20 балів;

низький – 0-6 бали;

Коли ви підрахуєте свої результати, ви зрозумієте, яким рівням вони відповідають. Отже, якщо ваша відповідь перебуває у межах „високого” рівня, можна сказати, що. І ви докладаєте всіх зусиль для якнайповнішого розвитку у дитини її талантів і здібностей. Ви підтримуєте кожне її поривання, намагаєтесь сформувати у неї такі риси характеру як самостійність, незалежність, доброзичливість і контактність, вміння організовувати себе і інших, – характеристики. Що є дуже важливими для реалізації творчої особистості. Крім того, ви розвиваєте у дитини позитивне бачення себе і світу, прагнете сформувати у неї адекватну р самооцінку, що впливає на розвиток реалістичного та оптимістичного ставлення до себе і світі а також, є запорукою збереження психологічного здоров’я.

Однак тут хочеться поставити перед вами запитання: чи не забуваєте ви у „єдиному і пориві” про свої особисті та інших людей бажання і потреби, чи привчаєте ви дитину розуміти їх і рахуватися з ними? Якщо – „так”, то ви створили „ідеальну” атмосферу для розвитку талановитої особистості.

Середній рівень свідчить про позицію батьків щодо виховання дитини з погляду „здорового глузду”. Такий  підхід, з одного боку, забезпечує більшою чи  меншою мірою розвиток здібностей, з іншого – може його якоюсь мірою стимулювати або переслідує позицію „невтручання”, надаючи тим самим дитині свободу дій, можливість діяти згідно зі своїми бажаннями і на власний розсуд.

Це сприяє до певної міри формуванню суперечливого типу особистості, тобто такої, яка, виявляючи ініціативність, водночас постійно вагається, через те що її думки, досягнення і     ! переживання не поділяються значущими для неї дорослими (це не підтвердиться за умови     | низького інтелектуального розвитку).

Отже, зважаючи на широкий діапазон відповідей, що належать до середнього рівня, і ви можете визначити, де приблизно за числовим значенням знаходиться ваша відповідь і наскільки вам потрібно вносити зміни у виховання дитини.

Що стосується низького рівня, то чи не спадало вам на думку, що ви багато часу віддаєте службовим обов’язкам. А на дитину його просто не вистачає? А може, ви не зовсім і уявляєте собі, яким  повинне бути виховання? Ці та інші  причини  можуть призвести до збідніння інтелектуальних вражень та позитивних переживань дитини внаслідок одноманітності середовища, інертності та різних страхів, у тому числі  й нового – через надмірну імпульсивність, роздратованість, суворість та залякування з боку батьків. Такий стан і справне тільки не сприяє розвиткові здібностей дитини, а й травмує її особистість.

І останнє – будьте щирі самі з собою. Адже ця анкета – тільки для вас.

Дитина, захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до  загальновідомого, і саме в творчості реалізує всі наявні в  ній знання, уміння та здібності. Вчителю необхідно розвивати творчі задатки дитини, створити умови для отримання дійсної свободи, бо лише в щасливі хвилини творчості людина почуває себе вільною.

Та найголовніше те, що без творчих людей неможливий прогрес суспільства. Сьогодні багато говориться про виховання національної еліти. Тому, в першу чергу, потрібно дбати про розвиток творчих здібностей обдарованих дітей.

Сьогодні існує дефіцит знань щодо особливостей поведінки і мислення обдарованих дітей, їхнього особистого розвитку, немає доступної діагностики, яка б дозволила визначити загальну і спеціальну обдарованість.

Система пошуку обдарованих дітей

Сфера пошуку                          Критерії, за якими здійснюється пошук

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СИСТЕМА ПОШУКУ ТА ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

Зміст заходів

Параметри пошуку

Форми та види збору інформації

Результати

Визначення учнів,які відрізняються від інших за своїми здібностями, стилем поведінки починаючи з початкових класів(класні керівники , вчителі-редметники, психолог) Визначення здібних, обдарованих, талановита х на основі спостережень та порівняння з одноліткам и Бесіди, опитувачі, журнали, доробки учнів Встановлюється коло учнів, які відрізняються від однолітків за своїми здібностями поведінкою,результатами участі в конкурсах тощо
Групове тестування учнів класу класним керівником Визначення рівня навчальних досягнень учнів, здобутих з навчальних предметів Тести класного вжитку (шкільний стандарт) Ранжування учнів по оцінці наявних умінь (відсотки)
Тести (групові) навчальних досягнень та загальних розумових здібностей (класні керівники психолог) Рівень загального розумового розвитку Стандартизовані тести (державна регіональна норма) Оцінювання актуального прогнозування потенційного рівня розвитку особистості
Групове та індивідуальне тестування учнів психологом Вивчаються психофізіологічні особливості учнів Стандартизовані тести (бланкові, апаратні, комп’ютерні) Оцінка рівня розвитку

пізнавальних процесів характерологічних рис, особливості щодо вікової норми

Індивідуальне поглиблене тестування окремих учнів психологом Визначається рівень інтелектуальних здібностей, темпу розвитку, індивідуальних особливостей учня Аналітичні тести інтелекту здібностей особистост

і

Оцінка та прогноз рівня розвитку певної інтелектуальної здібності визначення темпу інтелектуального розвитку
Типологійна диференціація Визначення типу і виду обдарованості Аналіз отриманих результаті в попередніх етапів Встановлюється тип обдарованості. Рівень розвитку
Розробка індивідуальних програм розвитку Розробка рекомендацій для створення умов щодо розвитку здібностей Спостереження вчителів-предметників, психолога, батьків за розвитком здібностей дитини Конкретна програма індивідуального розвитку дитини з її психолого-педагогічними

забезпеченням

 

Схема виявлення обдарованих дітей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Психодіагностична карта пошуку обдарованих учнів

Код учня Стать Вік клас

Тест Равена

Пізна-вальна актив-ність

Мотивація

навчання

Креативність (тест Девіса)

Оригінальність (фігурна

форма тесту

Торренса)

Індекс

обдарованості (5-0)

Кількість балів IQ Нормативний діапазон Кількість балів Неправда Нормативний діапазон Провідний мотив Кількість балів Нормативний діапазон Сирі бали Т-шкала Нормативний діапазон
                     
                     
                     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

“Як виявити обдарованість дитини?”

(Опитувальник для батьків)

1.  Чим цікавиться ваша дитина?

2.  В якому віці вона навчилась писати, читати, рахувати?

3.  Чим ваша дитина займається у вільний час?

4.  Які і як часто ваша дитина задає вам питання;

5.  На які теми любить фантазувати?

6.  Чи можете ви навести приклад розв’язування вашою дитиною яких-небудь задач, проблем (ігрових, побутових). Як часто це трапляється (епізодично, часто, постійно)?

7.  Чи звертається ваша дитина за допомогою при розв’язуванні задач? Якщо так, то як часто?

8.  Чи відвідує ваша дитина гуртки, студії тощо. Якщо так то які?

 

1.   Якщо коло інтересів вашої дитини широке, то можливо, в неї є схильність до всебічної обдарованості. Це надійна гарантія того, що інтелект дитини буду розвиватися стабільно.

2.   Якщо ваша дитина читати, писати і рахувати навчилася лише у школі, не переживайте! Багато видатних людей також не засвоїли цієї “науки” у ранньому дитинстві. Протилежне також ні про що н свідчить, дитина може рано засвоїти програму, проте пізніше її розвиток може уповільнитись.

3.  Якщо дитина у вільний час тягнеться до інтелектуальної праці, в неї, безперечно, є задатки до загальної розумової обдарованості.

4.   Чим більше дитина задає питань, тим більше гарантій, що ми маємо справу з творчо обдарованою людиною, особливо якщо питання стосується властивостей речей.

5.   Коло фантазій дитини також допоможе вам у творчих нахилах дитини, якщо в неї “технічні” фантазії, вона більше схильна до технічної творчості, якщо “художні” – до мистецтва та літератури.

6.   Чим більше дитина “генерує” ідеї, чим більше на одне запитання чи проблемну ситуацію знаходить можливих рішень, тим більше це свідчить про нестандартність мислення та творчу натуру. Проте, якщо це трапляється епізодично, ще не поспішайте з висновками; якщо ж постійно – ви можете бути переконані, що у вашій сім’ї росте майбутній талант.

7.  Якщо дитина, часто звертається до вас за допомогою при розв’язуванні задач, задумайтесь: чи не сприяєте ви несамостійності мислення дитини. Спробуйте відучити дитину звертатися до вас за кожною дрібницею. І запам’ятайте: у кожній людині приховані якісь здібності. Треба лише встигнути їх побачити!

 

 «НЕ ПРОҐАВ ВУНДЕРКІНДА»

Тест

Кожна дитина має свої, лише їй притаманні риси, які розпізнаються в ранньому віці, тому обов’язок батьків – виявити та розвинути приховані здібності та задатки.

У цьому може допомогти такий тест.

1. Ваша дитина навчилася рано, до шестирічного віку, читати:

– самостійно – 7 балів;

– за допомогою когось – 5 балів;

2. Читає багато книжок, причому досить швидко – 2 бали.

3.Сама або за допомогою когось зацікавилася словниками та енциклопедіями – 2 бали.

4. Легко навчилася читати, але відчуває труднощі під час читання – 1 бал.

5. Займається, зазвичай, за зачиненими дверима, а друзів має старших себе – 2 бали.

6. Розмовляє зі старшими на рівних – 2 бали.

7. Ставить багато різних каверзних запитань, інколи заганяючи дорослих у глухий кут – 2 бали.

8. Має готові відповіді навіть на несподівані запитання – 1 бал.

9. Іноді неуважна, але завжди вміє робити цікаві повідомлення (скажімо, після перегляду кінофільму, телепередачі чи спостереження за чим-небудь) – 2 бали.

10.  Із задоволенням вступає в бесіду про навколишній світ, самостійно оцінює суспільні явища – 1 бал.

11.  Одноманітні справи (миття посуду, легкі навчальні вправи, які не потребують особливих зусиль) викликають нудьгу – 1 бал.

12.  Чутлива до несправедливості, навіть якщо це не стосується її особисто – 2 бали.

13. Має багатий словниковий запас і вміло застосовує під час спілкування різні терміни – 2 бали.

14. Любить складні ігри (шахи тощо), які потребують кмітливості – 1 бал.

15. У ранньому віці цікавиться тим, що вивчають старшокласники – 1 бал.

16. Любить різні заняття, причому хоче роботи все самостійно – 2 бали.

17. Її цікавить Всесвіт, вона цікавиться питаннями світобудови й усім, що стосується давньої історії – 2 бали.

18. У школі навчається без особливих зусиль, швидко схоплює матеріал та має власну думку з багатьох питань – 2 бали.

19. Має розвинуте почуття сприймання музики, образотворчого мистецтва, навколишнього світу і в усьому знаходить гармонію – 2 бали.

Чи є ваша дитина «вундеркіндом» залежить від того, скільки балів вона отримує під час підрахунку. Слід врахувати, що об’єктивність тестування залежить від чітких відповідей на запитання. Якщо ви набрали від 10 до 13 балів – це свідчить про те, що ваша дитина мас певні здібності, а тому вам слід потурбуватися про те, щоб організувати її навчання та спрямувати розвиток її здібностей у потрібне русло.

 

Організація роботи з обдарованими дітьми

 

№ п/ п

Зміст заходу

Хто виконує

Термін виконання

1. Переглянути та поповнити шкільний інформаційний банк даних про обдарованих учнів Заступник директора Листопад
2. Оформити індивідуальні картки на обдарованих дітей Вчителі предметники До грудня
3. Поповнити методичну базу даних методичними  рекомендаціями по створенню умов для оптимального розвитку творчих здібностей дитини Заступник директора Січень
4. Провести шкільний етап предметних олімпіад з базових дисциплін Заступник директора Жовтень
5. Сприяти підготовці до участі учнів школи в районному конкурсі науково – дослідницьких робіт МАН Заступник директора

Вчителі – предметники

(керівники)

Січень
6. Проводити шкільні конкурси та виставки   творчих робіт учнів, спрямовані на виявлення та самореалізацію обдарованих дітей Вчителі, що працюють з обдарованими дітьми Протягом року
7. Забезпечити роботу гуртків та факультативів за бажанням учнів Заступник директора з НВР Протягом року
8. Забезпечити умови для художньої самодіяльності учнів Дирекція школи Протягом року
9. Забезпечити інформування про всі досягнення учнів школи Заступник директора Протягом року

 

 

 

 

 

 

 

В.Ф. Федоров   «Пошук  та  диференціація обдарованих   дітей».

 

Типи й особливості обдарованих

Обдаровані  діти – це ті хто перевершує пересічні результати інших (має  потенції  взяти верх) в одній чи декількох сферах діяльності:

– інтелектуальні;

– академічного навчання;

– творчості;

– лідерстві;

– мистецькій діяльності;

– психомоторній діяльності

Основні  риси обдарованих

1. Оволодівають  досить   швидко  знаннями  та  зберігають їх:

– засвоюють  головне;

– швидко та відповідно реагують;

– критично оцінюють і ставлять запитання;

– переносять вивчене на нову ситуацію,

2. Породжують, перетворюють і передають ідеї думки:

– зберігають логічну послідовність думок;

– послуговуються широким і різнобарвним словником.

3. Мають високі показники абстрактного мислення:

– вміють узагальнювати;

– вивчають взаємозв’язки;

– розуміють і адекватно використовують правила.

4. Обдаровані- багатоваріантні переборювачі труднощів:

– покладаються  на себе, якщо зустрічаються з ускладненими;

– наполегливо  шукають вихід з будь-якої ситуацій

5.   Винахідники і творчі:

– допитливі і оригінальні.

 

ФОРМУЛЯР №1

 

1) Клас _________                Дата заповнення «____»____________200  р.

2) Прізвище та ім’я__________________________________________

3) Дата народження «____»___________________________________ р.

4) Ким заповнювався формуляр________________________________

 

Шкала:

3 – сильний, постійний вияв певної якості (визначна риса);

2 – посередній, нестійкий вияв (відзначається тільки за певних умов);

1 – слабкий вияв; .

0 – невідомо, ніколи не визначався.

 

Обведіть кружечком:

 

І. Оціночно-рефлексивні здібності (самоволодіння)

Може посміятися над собою, іронічний у ставленні до себе.

3

2

1

0

Виявляє високо культивоване почуття правди і кривди.

3

2

1

0

Може   працювати   і   приймати   рішення   автономно, незалежно від інших.

3

2

1

0

Надає слушні й оригінальні пропозиції щодо вирішення складних питань.

3

2

1

0

Має чітку ієрархію мотивів. Наполегливий у досягненні поставленої мети.

3

2

1

0

 

Загальна кількість балів ____________

 

II. Суспільно-організаторські здібності

Виявляє самовпевненість.

3

2

1

0

Намагається самостійно прийняти рішення і оточуючі надають йому право вирішувати за них.

3

2

1

0

Прагне  організувати,   упорядкувати,   вести  за  собою інших.

3

2

1

0

Співчуває іншим. Розуміє і відчуває їхні потреби.

3

2

1

0

Легко привертає до себе увагу.

3

2

1

0

 

Загальна кількість балів ____________

 

ІІІ. Логічно-математичні здібності

Шукає логічні кроки і шляхи розв’язання проблем

3

2

1

0

Виявляє математичні здібності

3

2

1

0

Виявляє визначений інтерес до „точних” наук

3

2

1

0

Легко створює абстрактні формули, образи, аналоги

3

2

1

0

Любить розв’язувати складні завдання, легко знаходить, що саме потрібно з’ясувати в них

3

2

1

0

 

Загальна кількість балів ____________

 

 

 

IV. Художньо-образні, просторово-конструктивні здібності

Може відтворити (вербально) за допомогою слів чи на малюнку зорові образи. Бачить ті деталі, які не впадають в око.

3

2

1

0

Його доробок завжди високої якості, часто досить складний.

3

2

1

0

Творча робота завжди  має  цілісний  вигляд,  де  все послідовно, збалансовано, упорядковано.

3

2

1

0

Послуговується багатьма засобами масової комунікації (газета, радіо, телебачення, комп’ютер тощо).

3

2

1

0

Легко запам’ятовує розташування країн, міст на карті і швидко їх знаходить

3

2

1

0

 

Загальна кількість балів ____________

 

V. Музичні здібності

Завжди шукає можливості послухати музику, живе нею.

3

2

1

0

Відчуває будь-який ритм, темп, любить танцювати, рухатись, займатись аеробікою.

3

2

1

0

Тон,  інтонації  голосу, темп  мови завжди  відповідає ситуації.

3

2

1

0

Легко запам’ятовує мелодію, влучно імітує звуки.

3

2

1

0

Часто наспівує щось своє, відбиває ритм рукою, ногою.

3

2

1

0

 

Загальна кількість балів ____________

 

VI. Психомоторні

Вільно керує своїм тілом.

3

2

1

0

Швидко опановує моторними навичками і зберігає їх в новій ситуації.

3

2

1

0

В небезпечних ситуаціях тіло слухається і працює з повною віддачею.

3

2

1

0

Вправний в роботі, яка потребує чіткості рухів.

3

2

1

0

Вправно імітує особливості руху, ходи інших. Імпровізує свої рухи згідно із ситуацією.

3

2

1

0

 

Загальна кількість балів ____________

 

VII. Мовні здібності

Має великий обсяг словника.

3

2

1

0

Послуговується великим обсягом інформації.

3

2

1

0

Багато і постійно читає.

3

2

1

0

Запам’ятовує  інформацію  та  адекватно її   відтворює словесно

3

2

1

0

Послуговується   барвистою   мовою,   часто   наводить аналоги, застосовує синоніми.

3

2

1

0

 

Загальна кількість балів ____________

 

4. Здібності до занять науковою працею

Висловлює думки ясно і точно (як усно, так і письмово).

5

4

3

2

Читає книжки, статті, науково-популярні видання не за віком.

5

4

3

2

Розуміє абстрактні поняття.

5

4

3

2

Має чудову „моторну” координацію, особливо між зоровим сприйняттям і рукою (добре фіксує те, що бачить, і чітко записує те, що чує).

5

4

3

2

Після уроків любить читати науково-популярну літературу. Це їй приносить величезне задоволення.

5

4

3

2

Не засмучується, якщо її задум не підтриманий учителем або батьками. Намагається з’ясувати причини і зміст подій.

5

4

3

2

Приділяє багато часу створенню власних „проектів” (конструюванню радіоприймача, побудові телескопа, літального апарата, збиранню колекції тощо).

5

4

3

2

Любить обговорювати наукові події, винаходи.

5

4

3

2

 

Загальна кількість балів ____________

 

5. Літературний хист

Може легко „побудувати” розповідь, починаючи від зав’язки сюжету і закінчуючи вирішенням якогось конфлікту.

5

4

3

2

Придумує щось нове і незвичайне, коли розповідає про щось усім знайоме і відоме.

5

4

3

2

Дотримується лише необхідних деталей у розповідях про події, усе несуттєве відкидає, залишає головне, найхарактерніше.

5

4

3

2

Розповідаючи про щось, добре дотримується сюжету, розвиває основну думку.

5

4

3

2

Добирає у своїх розповідях таю* слова, що добре передають емоційні стани героїв, їхні переживання, почуття. Настрої та характери.

5

4

3

2

Любить писати оповідання або вірші.

5

4

3

2

Майстерно вводить у розповідь такі деталі, що є важливими для розуміння події, про яку йдеться, і водночас не втрачає основної сюжетної лінії.

5

4

3

2

Зображує у розповідях своїх „героїв” дуже жвавими, емоційними, непересічними.

5

4

3

2

 

Загальна кількість балів ____________

 

6.Артистичний талант

Легко входить у роль іншого персонажу, людини. 5 4 3 2
Цікавиться акторською грою. 5 4 3 2
Змінює тональність голосу, коли говорить від імені іншої людини. 5 4 3 2
Часто розігрує якісь драматичні сценки. 5 4 3 2
Передає почуття через міміку, жести та інші невербальні засоби спілкування. 5 4 3 2
Прагне викликати емоційні реакції в інших людей, коли про щось із захопленням розповідає. 5 4 3 2
Ь легкістю драматизує, передає почуття й емоційні переживання інших людей. 5 4 3 2
Пластична й відкрита для всього нового, не зациклюється на усталеному. 5 4 3 2

 

Загальна кількість балів ____________

 

7. Технічні здібності

Добре виконує завдання з ручної праці. 5 4 3 2   ї
Цікавиться механізмами і машинами. 5 4 3 2 1
У світ її захоплень входить: конструювання машин, приладів, моделей потягів, літаків, радіоприймачів. 5 4 3 2,
Може легко лагодити зіпсовані прилади, використовувати старі деталі для створення нових виробів, іграшок. 5 4 3  
Розуміє причини поломки механізмів. 5 4 3 2
Любить креслити. 5 4 3 2
Читає журнали і статті про створення нових приладів і машин. 5 4 3 2

 

Загальна кількість балів ____________

 

8. Спортивні здібності

Енергійна, створює враження дитини, здатної до великого обсягу фізичних навантажень. 5 4 3 2
Любить брати участь у спортивних іграх і змаганнях. 5 4 3 2
Постійно займається якимось видом спорту. 5 4 3 2
Бігає швидше за всіх у дитячому садку, класі. 5 4 3 2
Фізично скоординована, рухається легко і граціозно. 5 4 3 2
Любить ходити у походи, грати на відкритих спортивних майданчиках. 5 4 3 2
Віддає перевагу рухливим іграм (гра в хокей, баскетбол, футбол тощо). 5 4 3 2

 

Школа зазнає особливих потреб у підручниках і програмах, в яких були б враховані запити та інтереси обдарованих дітей: в програмах – не закладаються альтернативні шляхи просування талановитої дитини за межі навчального курсу, а матеріал підручників базується на дилетантській уяві щодо особливостей творчого мислення обдарованої дитини. Які ж діти є обдарованими? Справа в тому, що прямо визначити здібності неможливо. Здібності – це можливості людини до виконання діяльності. Як би ми не визначали здібностей – в центрі уваги буде діяльність. Великі можливості до виконання діяльності означають і великі здібності. Рівень здібностей, який значно відрізняються від середнього, як правило, називаються обдарованістю. Чим більша різниця із середніми здібностями, тим вища обдарованість.

Пряме відношення до школи мають таких три типи обдарованості: академічна, інтелектуальна, творча.

Академічна обдарованість – це здатність навчатися. Академічно обдаровані школярі – це генії навчання. Шкільні медалісти – це учні з академічною обдарованістю.

Інтелектуальна обдарованість – це не стільки здатність навчатися, скільки вміння думати, аналізувати, зіставляти факти, виконувати складну інтелектуальну роботу. Носії її – розумники та розумниці.

 

Розвиток інтелектуальних здібностей

(корекційні занятття)

 

 

Заняття 1

Мета:

1. Розвиток креативності й аналітико – синтетичних функцій мислення.

2. Стимулювання прагнення одержання знань у школі.

Обладнання: стимульний матеріал, аркуші для відповідей, фломастери ( для всіх занять обладнання однойменне).

Хід заняття

I. Вступ.

II. Основна частина.

1. Поясніть значення вислову: світла голова; не пером пишуть, а розумом;

голова без розуму – що ліхтар без свічки.

2. Вставте в слова пропущені літери:

Шк_ л_, кн_ г_, р_чк_, п_р_, ч_рн_л_, з_ш_т, вч_т_л_.

3. Викресліть з низки поданих слів ті, що не належать до інших чотирьох, об’єднаних загальним родовим поняттям.

в)       г)       д)

а) писати б) рубати в) шити г)читати д) кувати
а) кларнета б) контрабас в) гітара г) скрипка д) арфа
а) велосипед б) мотоцикл в) потяг г) трамвай д) автобус

 

Вправи на розвиток мислення

 

1. « Складання речень »

Мета: розвивати здібність швидко встановлювати логічні зв’язки між звичайними предметами. Виберіть три слова, не пов’язані за змістом. Необхідно скласти якомога більше речень, включивши всі три слова (відмінок можна змінювати).

 

2. « Пошук спільного »

Мета: розвиток здібності знаходити спільні ознаки, розвиток здібності до узагальнення. Виберіть два іменники, які логічно не пов’язані. Необхідно знайти якомога більше ознак цих предметів. Перемагає той, у кого більший список та оригінальні відповіді, а також виділено більш суттєві ознаки.

 

III. Підсумок заняття.

 

Заняття 2

Мета:

1. Підвищення рівня поінформованості. Розвиток уміння узагальнювати чи синтезувати    різні поняття.

2. Нормування розуміння взаємозв’язків предметів і живих істот, з яких логічно випливає поняття соціального статусу індивідуума.

Хід заняття

I. Вступ.

II. Основна частина.

1. Вставте пропущені слова в подане речення:

Де _______________________ – там і сила. ____________ бджоли ______________ меду наносять.

Один за ____________- всі за _____________________.

2. Поясніть значення вислову цього.

3.  Назвіть одним словом, тобто в кожному рядку допишіть слово чи словосполучення, що поєднувало б подані в цьому рядку слова одним загальним поняттям.

Борщ, каша, гуляш, кисіль -…..

Троянда, конвалія, бузок, волошка -…..

Штани, піжама, сорочка, светр -…..

Британія, Франція, Румунія, Болгарія -…..

Дніпро, Волга, Дон, Десна -…..

4. Вам необхідно доповнити чи розшифрувати узагальнене поняття його конкретними складовими, тобто продовжити рядок 4-5 прикладами.

Дикі тварини:__________________________________________________ __________________________________________________________________.

Квіти: ________________________________________________________ _________________________________________________________________ .

Річки: _________________________________________________________ _________________________________________________________________ .

Міста: ________________________________________________________ _________________________________________________________________ .

 

Вправи на розвиток мислення

1. « Пошук аналогії »

Мета: формування здібності класифікувати предмети та явища за їх ознаками.

Називається якийсь предмет чи явище. Необхідно підшукати якомога більше його аналогів, тобто інших предметів, схожих із заданим за різними суттєвими ознаками. Слід також систематизувати ці аналоги за групами відповідно до певної ознаки. Переможцем стає той, хто назвав найбільшу кількість груп аналогів.

2. « Пошук протилежних предметів »

Мета: формування здібностей порівнювати предмети між собою, виділяючи при цьому спільні й відмінні ознаки.

Називається якийсь предмет. Необхідно знайти предмети, протилежні за різними ознаками до заданого, і систематизувати їх у групи. Перемагають за більшою кількістю груп протилежностей.

III. Підсумок заняття.

 

Заняття 3

Мета:

1. Використовуючи критичність, удосконалення операції порівняння понять за рівнем відмінності.

2. Розвивати спостережливість.

Хід заняття

I. Вступ.

II. Основна частина.

1. Поясніть значення висловів:

– Краще один раз побачити, ніж сто разів почути.

– Спостережливість – шлях до самовдосконалення.

2. Навпроти кожного з поданих слів напишіть слово протилежного значення, тобто антоніми.

Брудний -____________________

Зникнення -__________________

Чужий -_____________________

Низ -_______________________

Великий -____________________

Ворог -_____________________

Високий -____________________

Красивий -___________________

Голосний -__________________

Подібність -__________________

Сухий -______________________

 

Вправи на розвиток мислення

 « Пошук предметів за заданими ознаками »

Мета: формування здібностей знаходити аналогії між різними предметами. Назвати якомога більше предметів, які мають задану сукупність ознак і в цьому плані схожі на два-три предмети, що подані як ілюстрації. Перемагає той, хто дібрав найбільшу кількість цікавих відповідей.

2. « Способи використання предмета »

Мета: формування здібностей концентрувати мислення

на властивостях одного предмета. Задається добре відомий усім предмет. Необхідно назвати якомога більше різних способів його використання. Слід ввести заборону на вибір неетичних, варварських способів використання предмета. Переможцем є той, хто вкаже найбільшу кількість функцій заданого предмета.

III. Підсумок заняття

Творча обдарованість – це те, що виявляється в нестандартному баченні світу, в нешаблонності мислення  і в тому, що суспільство оцінює понад усе. У таких дітей багато різних варіантів: є учні, які виявляють неабиякі творчі можливості в будь-якій діяльності, за яку беруться, але це бачення виявляється досить яскраво лише в одній сфері.

Кожна дитина – індивідуальність, потребує особливого підходу. Виявити талант мають психологи, за допомогою різних тестів.

 

 

 

Система психолого – педагогічного пошуку обдарованих дітей складається із   послідовних етапів :

 

І етап : необхідно провести низку заходів, спрямованих на вивчення інтересів і початкового рівня розвитку дітей з допомогою анкетування вчителів, дітей, батьків, інтерв’ювання дітей і батьків, вивчення та аналіз результатів академічних досягнень учнів, результати їхньої творчої роботи. На цьому етапі визначається коло учнів, які відрізняються від однолітків здібностями та поведінкою.

 

II етап : тестування дітей учителями. Педагоги повинні використовувати для пошуку та диференціації здібних, обдарованих, талановитих тести класного вжитку, які складаються вчителями – предметниками та застосовуються для визначення рівня знань або вмінь учнів з конкретних навчальних дисциплін.

 

III етап : визначення рівня загального розумового розвитку дітей за допомогою стандартизованих тестів здібностей та тестів загального розумового розвитку, що ґрунтуються на початковому матеріалі.

 

IV етап : використання психологічних тестів. Оцінюється рівень розвитку пізнавальних процесів : пам’ять, тип мислення, увага, уява, сприймання, відчуття, мовлення. Визначаються типологічні властивості нервової системи, функціональної асиметрії великих півкуль, характерологічні якості особистості, встановлюються індивідуальні відмінності учня щодо вікових норм.

 

V етап : індивідуальне тестування дітей з підвищеними розумовими здібностями психологом. Оцінюється і прогнозується рівень інтелектуальних, творчих, психомоторних здібностей та академічних досягнень учнів.

 

Використовуються адаптовані психологічні тести інтелекту:

 

• тест Д. Векслера, за допомогою якого можна визначити вербальний IQ та невербальний ІQ;

• невербальний тест ” Прогресивні матриці Дж. Равена “;

• «Шкільний тест розумового розвитку» (ШТУР), розроблений групою авторів під керівництвом К. Гуревича 1987 року;

• «Тести інтелектуальних здібностей Р.Кеттела»;

• тести Г. Айзенка.

 

VI етап : розробка конкретних індивідуальних програм розвитку особистості обдарованої дитини з її психолога — педагогічним забезпеченням.

Виявлення обдарованості залежить від багатьох чинників, тому необхідно використовувати всі можливі джерела інформації про дитину. Тільки після зіставлення інформації, отриманої з різних джерел, можна робити висновки.

 

 

Програма пошуку обдарованих  дітей

 

Цілями даної програми є :

  1. Створення дієвої системи пошуку обдарованих дітей серед молодших школярів та підлітків.
  2. Розвиток пізнавальних здібностей  і творчого потенціалу кожної дитини, створення умов для гармонійного розвитку особистості.
  3. Відпрацювання,   розробка,   налагодження,   упровадження ефективних   методик   та   технології   пошуку,   навчання, виховання й самовдосконалення дітей.
  4. Забезпечення   диференціації і різнорівневого підходу при вихованні та навчанні обдарованих дітей.

 

Основні принципи та завдання програми :

  • врахування   індивідуально  –  психологічних  особливостей дитини та загалів батьків ;
  • науковий характер програм, методів, підходів навчання та їх прогнозованість, гнучкість;
  • створення умов максимально повного розкриття особистості кожної дитини, виявлення й розвиток її індивідуальності;
  • створення умов формування високого рівня креативності, пізнавальної у процесі навчання.

Науковий зміст програми виявлення обдарованих і талановитих учнів полягає в тому, що запропонована система пошуку дає змогу розкрити природу і психологічні механізми інтелектуального розвитку та творчості, забезпечити можливості використання законів творчості для вдосконалення програм і методів навчання.

Дана система складається із таких етапів.

 

1 етап

Аналізуються принципи побудови системи пошуку:

1.1.         Означення понять: здібності, обдарованості, таланту, креативності, типів обдарованості, характеристики обдарованих дітей.

1.2.          Розробка індивідуальних планів та програм навчання

обдарованих школярів; відпрацювання, упровадження ефективних науково-методичних засобів і технологій пошуку, навчання, виховання обдарованих дітей, створення умов для гармонійного розвитку особистості; оновлення програмово-методичних і дидактичних вимог до організації навчально-виховного процесу.

1.3.     Розробка процедур оцінювання розвитку дітей. При розробці процедури обстеження психічного розвитку обдарованих дітей необхідно враховувати :

  • загальні інтелектуальні здібності;
  • конкретні досягнення;
  • комунікативні та організаторські здібності;
  • креативність і продуктивну діяльність ;
  • художньо – образотворчі здібності; психомоторні здібності; особистісні   якості   дитини   :   інтенсивність   пізнавальної потреби, працездатність, потреба у досягненнях, емоційно – вольова стійкість, пластичність поведінки, комунікабельність, самооцінювання, темперамент тощо.

 

2 етап (оцінково-діагностичний)

2.1.   Аналіз анкет для батьків вчителів. На підставі опитування батьків та спостережень вчителів визначається коло “кандидатів” в обдаровані   у   таких   галузях   :   гуманітарна,   математична, художньо-естетична та рухова. Це дасть змогу диференціювати дітей   і   створити   групи   певного   напрямку  для   подальшого діагностування.

2.2.   Діагностичні дослідження.

Мета : виявлення дітей із суттєвими ознаками обдарованості у певній галузі й подальша диференціація здібних та обдарованих дітей за їхніми індивідуальними, особистісними, фаховими ознаками.

 

3 етап (відбірковий)

На цьому етапі здійснюється відбір дітей, які за результатами тестування спроможні навчатися за запропонованою програмою. Діти диференціюються за типами обдарованості. Формуються класи для навчання за спеціальними програмами, спрямованими на розвиток творчих здібностей.

Критерії для зарахування учнів у класи для навчання за спеціальними навчальними програмами:

  • учні повинні демонструвати інтерес і підвищенні здібності у тій галузі, де буде використане розливальне навчання ;
  • діти повинні бути зрілими у соціально-емоційному плані;

 

4 етап (адаптаційний)

  1. Індивідуально-групові бесіди та консультації з вчителями й батьками обдарованих учнів.
  2. З’ясування  труднощів, що виникають в обдарованих дітей при засвоєнні загальноосвітніх і профільних дисциплін та під час спілкування з вчителями, ровесниками та батьками, і  надання допомоги для їх подолання (відвідування занять, бесіди, консультації психолога, опитування тощо).

3. Ознайомлення обдарованих дітей зі своєрідністю суб’єктивно – особистісних властивостей, що стимулюють або гальмують розвиток їхньої особистості (індивідуальні бесіди, поради, психодіагностика особистісної сфери тощо).

 

5 етап (корекційно – стимулювальний)

  1. З’ясування впливу певних особистісних якостей обдарованих дітей на динаміки їхнього творчого росту.
  2. Розробка психологом рекомендацій для вчителів та батьків щодо врахування індивідуальних якостей кожної обдарованої дитини при їх навчанні та вихованні.

3. Встановлення якості динаміки індивідуально-психологічних характеристик особистості обдарованих за період навчання.

З огляду на ці особливості, навчальні програми для обдарованих дітей мають відрізнятися од звичайних за змістом, процесом, необхідним результатом і умовами навчання. Тому слід :

  • орієнтуватися    передусім на  розвиток продуктивного
    абстрактного мислення і вищих розумових процесів;
  • домагатися насиченості завданнями творчого характеру;
  • особливу   увагу   приділяти   розвиткові   вмінь   самостійно працювати;
  • вводити у зміст теми, проблеми або питання, які потребують міжгалузевого підходу щодо їх вивчення;

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК

психодіагностичних методою; які виявляють математичну обдарованість

 

 

Тест загальних розумових здібностей А.Отіса, Р.Леннона

Тест  Вандерліка В.Ф. “Рівень персональних досягнень»

Тест ВЕКСЛЕРА

Анкета інтересів

Методика “Пізнавальний інтерес”

Методика “Що нам цікаво?”

Методика “Любов до задач”

Методика “Арифметичний  рахунок”

Методика “Числові ряди»

ПЕРЕЛІК

психодіагностичних методик, які виявляють схильність до мов

  “Анкета інтересів”

 “Пізнавальний інтерес”

“Що нам цікаво?

  “Професійні  переваги”  

 

«Словарна продуктивність мислення”

 “Дослідження особливостей темпу мовної діяльності”

“Дослідження  розвитку мовлення учнів”

 “Тест загальних розумових здібностей  Отіс-Ленона”

 “Рівень персональних досягнень” Вандарліка  

 “Особистісний профіль”

 

 

 

Вербальний інтелект школярів початкової школи

 

1 – субтест

(виділення головного слова )

1,9      1. У черевику є ( шнурок, підошва, ремінець, ґудзик)

2,8      2. У теплих краях живе (ведмідь, олень, вовк, тюлень, верблюд )

2,7      3. В році ( 24,3, 12,4, 7) місяців

2,3      4. Місяць зими ( вересень, жовтень, грудень, листопад, березень )

2,6      5. В Україні не живе (соловей, лелека, синиця, страус, шпак)

2,2      6. Батько старший свого сина ( часто, завжди, деколи, рідко, ніколи )

2,8      7. Частина доби (рік, місяць, тиждень, день, понеділок)

3,4      8. Вода завжди ( прозора, холодна, рідка, біла, смачна )

2,8      9. У дерева завжди є ( листя, квіти, плід, корінь, тінь )

2,8      10. Місто України ( Париж, Київ, Лондон, Варшава, Софія )

 

2 субтест

( виділення зайвого слова)

2,6      1. Тюльпан, лілія, квасоля, ромашка, фіалка 23   2. Річка, озеро, море, міст, болото

2.7      3. Лялька, медведик, пісок, м’яч, лопата

2.6      4. Київ, Харків, Москва, Донецьк, Одеса

2.4      5. Шипшина, бузок, каштан, жасмин

2.5      6. Трикутник, чотирикутник, указка, квадрат

2,3      7. Макар, Іван, Петро, Нестеров, Андрій

2,5      8. Курка, півень, лебідь, гусак, індик

3,0      9. Число, ділення, віднімання, додавання, множення

2.7      10. Веселий, швидкий, сумний, смачний, обережний

 

3 – субтест

2.0 1.  Огірок

Хризантема

___________________

______________________________________________

овочі

бур’ян, роса, квітник, квітка, земля

2.4   2.   Вчитель

Сад

___________________

______________________________________________

учень

паркан, гриби, яблунька, криниця, лавка

2.2   3.   Город

Лікар

___________________

______________________________________________

морква окуляри, хворі, палата, термометр

2,6  4.   Квітка

Пташка

___________________

______________________________________________

Ваза

дзьоб, чайка, гніздо, яйце, пір’я

2,4   5.   Рукавиця

Чобітки

___________________

______________________________________________

рука

носки, підошва, шкіра, нога, щітка

2,1   6.    Темний

Моркий

___________________

______________________________________________

світлий

сонячний, слизький, сухий, теплий, холодний

2,5   7.  Годинник

Термометр

___________________

______________________________________________

час

скло, термометр, ліжко, хворий, лікар

2,2   8.   Машина

Човен

___________________

______________________________________________

мотор

річка, моряк, болото, парус, хвиля

2,2  9.    Стілець

Голка

___________________

______________________________________________

дерев’яний

гостра, тонка, блискуча, коротка, металева

2,2   10.   Стіл

Підлога

___________________

______________________________________________

скатертина меблі, килим, пилюка, дошка, цвяхи

 

4 субтест

(узагальнити )

2,6      1. Мітла, лопата

3,0      2. Окунь, карась

2,1      3. Літо, зима

2,2      4. Огірок, помідора

2,6      5. Бузок, шипшина

3,0      6. Шафа, диван

2,8      7. День, ніч

2,2      8. Слон, вовк

2,4      9. Червень, липень

2,2      10. Дерево, квітка

 

Обробка результатів

1. Кожна відповідь оцінюється балами, проставленими зліва від завдання; максимальна сума балів при правильному виконанні всіх завдань – 100.

2. Розприділення максимальної суми балів по субтестах:

1,2 субтести – 26 балів

3 субтест – 23 бали

4 субтест – 25 балів

3. По сумі набраних балів виділяють 3 групи дітей:

1 група -75-100 балів – високий рівень розумового розвитку

2 група – 50 – 74 бали    – середній рівень розумового розвитку

3 група – 25-49 балів   – низький рівень розумового розвитку

 

За якими ж ознаками можна виявити обдаровану дитину? (на допомогу вчителеві)

–   прекрасна пам’ять;

–   інтуїтивні стрибки(перескакування через «поверхи»);

–   яскрава уява;

–   тонка моторна координація;

–   розвинута оперативна пам’ять і логічне мислення;

–   володіння мистецтвом мовної комунікації, оригінальність словесних асоціацій;

–   величезна допитливість;

–   схильність до активного дослідження навколишнього світу;

–   успіх  у багатьох починаннях;

–   установка на творче виконання завдань;

–   володіння основними компонентами уміння вчитися;

–   створення в уяві альтернативних систем;

–   наполегливість у своїх діях, нерідко  наближена до самовпевненості;

–   нечіткість у розмежуванні реальності і фантазії;

–   егоцентризм;

–   прагнення до товариства старших дітей і дорослих;

–   гостра реакція на несправедливість;

–   нестриманість почуттів та емоцій;

Виховання обдарованої дитини – справа дуже складна і серйозна. Над цією проблемою працювали і працюють відомі педагоги і психологи, але існують і численні прогалини, зумовлені складністю предмета дослідження.

Критичний аналіз наукових праць та практичного досвіду дає змогу зробити висновок, що рутинне виховання згубно впливає на творчу натуру, яка ускладнює життя консервативних дорослих змушуючи їх шукати нестандартні виховні підходи.

Що необхідно знати дорослим які виховують таку дитину?

–   У талановитої дитини помітні тонка спостережливість, зосередженість, посидючість, вміння наполегливо переслідувати поставлену мету, самостійність і незалежність у діяльності.

–   Невмотивований тиск і примус, нав’язування занять затримують прояви справжніх природніх нахилів.

–   Занадто рання спеціалізація і «професіоналізація» збіднюють особистість, ускладнюють її подальше життя. Необхідно озброїти дитину знаннями і вміннями, які становитимуть реальну користь у житті, допоможуть вихованцеві посісти достойне місце у суспільстві.

–   Талановитій дитині необхідно надавати не тільки свободу самодіяльності, а й можливість у певних межах обговорювати з дорослими свої наміри. Завдяки чому вона пізнає власні сили, виробляє звичку оперувати своїми розумовими, фізичними і моральними ресурсами. В результаті чого виробляється здатність критично оцінювати свої здібності і дії.

–   Інтенсивному розвитку природних задатків допомагають ознайомлення з різноманітною діяльністю, глибокі і помірно чисельні враження, які б не порушували гармонійного співвідношення між усіма сторонами багатогранного духовного і розумового життя людини. Тому, важливо не ігнорувати унікальності такої дитини, але і не висловлювати надмірних захоплень її обдарованістю, не перетворювати життя дитини на інструмент задоволення батьківських амбіцій. Таких дітей намагаються порівняти з іншими, підігнати під зручний стандарт слухняного учня. Тому, часто такі учні з віком стають звичайними прагматичними людьми, які нічого нового та оригінального не створюють, а їхні досягнення не відповідають рівню їхніх здібностей.

–   Необхідно створити всі умови для розвитку таланту, але не пов’язувати  своїх захоплень та інтересів, не культивувати необхідності за будь що досягти неперевершених результатів, не перевантажувати, не змушувати постійно займатися улюбленою справою, бо це може відбити бажання цікавитися улюбленим заняттям, стати причиною неврозу.

–   Потрібно зменшити  надмірну вразливість обдарованої дитини, вчити її достойно програвати і не сприймати невдачу як трагедію, володіти емоціями, погоджувати самооцінку занижену з обдарованістю.

–   Допомога у налагоджуванні нормальних стосунків з дорослими та дітьми.

–   Звертати увагу на фізичну активність. «Не силуйте душу дитини, уважно придивляйтесь до законів природного розвитку кожної  дитини, до її особливостей, прагнення, потреб.» – закликав вчителів В.Сухомлинський.

Розвиваючи творчі здібності школярів, вчителі району намагаються зрозуміти природу обдарованості, використовувати на практиці інтелект, удосконалювати зміст і методи навчання талановитих дітей.

Структура роботи із обдарованими і здібними

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Переосмислюючи теорію розв’язання проблеми розвитку творчих здібностей та обдарованості школярів, вчителі початкових класів загальноосвітніх шкіл району спрямовують свою роботу на власні здобутки, помилки й успіхи, самоаналіз, самокритичне ставлення до власної роботи.

Виходячи з цього, визначено основні  теоретичні засади розв’язання проблеми розвитку творчих здібностей та обдарованості школярів.

–   Кожній дитині властиві тільки їй притаманні освітні запити і можливості. Тому будь-яке упередження в навчанні є  насильством над психікою дитини гальмом у розвитку її творчих здібностей.

–   Знання які отримані механічно є мертвими, їх не можна використати у творчій діяльності. Тому тільки досвід, уміле спостереження, розвивають здатність до самостійної думки. Природа є джерелом наших знань, тому її необхідно вивчати у всіх її проявах. Корінь пізнання – зовнішній  досвід. Знання, які ми отримуємо без зв’язку з природою, з життям людей, із часом відмирають. Абстрактне мислення – це тільки гімнастика розуму. Думка не повинна відокремлюватися від практики, від живого досвіду. Тоді вона матиме користь.

–   Учні багато знають, але мало вміють. Другорядні факти втомлюють дитячий мозок і гальмують розумовий розвиток. Тому з великої кількості навчального матеріалу потрібно вибрати головне, суттєве, те, що потрібно для встановлення зв’язків із розрізненими фактами досвіду. Ці факти мають бути мобільними і здатними пов’язуватися з іншими.

–   Знання відтворюються на тому ж рівні, на якому засвоювались. Єдині факти, що можуть бути використані творчо, – це ті, які отримані у процесі розв’язання проблемної ситуації.

–   Розв’язуючи проблемну ситуацію, необхідно спиратися на аналогію, яка єднає предмети та явища не за формами, а за змістом.

–   Запропонувавши творче завдання, вчитель не має права їх замішати сам на сам. Його втручання у творчий пошук учня має бути обережним, таким, що містить приховані підказки. Вчитель має наштовхнути дитину на власні розв’язки, а не насаджувати свої, хоч би як йому не хотілося вдаватися до цього задля економії часу чи власної  енергії.

Для розвитку творчих здібностей потрібно обирати такі методи, що передбачають дискусії, експерименти, творчі роботи. Вчити дітей користуватися довідковою літературою.

Засобом розвитку творчих здібностей учнів є активний діалог «учитель – учень», «учень – учень», «учень – учитель». Важливе значення мають відкриті запитання, що передбачають декілька варіантів відповідей. Відшукування відповіді на них у підручнику чи довідковій літературі розвиває у дітей операції мислення: аналіз і синтез, систематизацію та узагальнення.

Обдаровані діти схильні до пояснень, обґрунтувань, доведення своїх дій під час засвоєння навчального матеріалу. Їм імпонують схеми-опори, які надають уроку більш енергійний темп, тому, що учні самі виводять правила, виконуючи багато прагматичних завдань. Це спрямовується на розмірковування, усвідомлення причинно-наслідкових залежностей та зв’язків. Самовираженням для них є коментоване управління.

Спостереження свідчать, що тут велику роль відіграє творча лабораторія вчителя: набори чітко алгоритмізованих дидактичних матеріалів, схем, таблиць, карток, тобто все, що виконує базисну функцію в організації навчання та керування мисленням учнів.

Розвиток обдарованої дитини може бути затриманий системою репродуктивних вправ та формальних вимог, тобто, якщо здібного до математики учня обмежувати розв’язанням задач, що розраховані на середніх учнів, його математичні здібності не  реалізовуватимуться. Ініціатива, пошук, різні види завдань на уроках і поза уроками активізують та розвивають розумові сили учнів. Тому досвідчені вчителі пропонують обдарованим школярам додаткові – важкі або набагато важчі – завдання, що є гарним стимулом до розвитку їхніх здібностей. Таким стимулом є також підвищена вимогливість в оцінюванні роботи обдарованих учнів, врахування не тільки загального її результату, а й фактично докладених до неї зусиль, того, наскільки старанно і наполегливо  працював учень.

Обдаровані діти краще себе почувають в  умовах природного спілкування. Відомо, що рівень підвищення активності в них значно вищий під час роботи в малих групах (3-5 учнів) та в парах, особливо статичних, коли така пара формується за бажанням школярів, тобто спрацьовує фактор контактності, ділового співробітництва й доброзичливості.

 

Організації роботи

з обдарованими та здібними дітьми

(заходи з питань підвищення професійної

компетентності вчителів)

 

1. Організувати систематичну роботу з розвитку особистісних професійно-особистісних якостей вчителів такими шляхами:

– за допомогою тренінгів, що допомагають зрозуміти самих себе і інших;

– наданням знань про процеси навчання, розвиток та особливості різних видів обдарованості;

– тренуванням умінь, необхідних для того, щоб навчити ефективне створювати індивідуальні програми тощо.

2. Знайомити вчителів з науковими даними про психологічні особливості і методичні прийоми, ефективні в роботі з дітьми, що мають високі інтелектуальні здібності через проведення педагогічних рад із запрошенням фахівців:

– навчання на курсах підвищення кваліфікації за відповідними темпами;

– участь у роботі спеціалізованих семінарів, творчих груп і як слухачів, і як керівників;

– роботу в методичних кафедрах.

 

 

Основними напрямами методичної роботи кафедр є:

обговорення і затвердження особистих планів науково-методичної роботи вчителів, науково-дослідницької роботи учнів;

– розробка методичних рекомендацій щодо роботи з обдарованими дітьми з предметів;

– розробка діагностичного інструментарію для виявлення дітей з підвищеними інтелектуальними здібностями;

– підбір творчих завдань, заїдань підвищеного рівня складності для обдарованих дітей;

– розробка гнучких індивідуальних програм навчання учнів;

– організація системної підготовки учнів до предметних олімпіад, різних конкурсів, турнірів;

– обговорення і рецензування методичних робіт учителів, оригінальних авторських методик викладання предмета, теми чи розділу;

– обговорення перспектив використання в навчально-виховному процесі сучасних педагогічних технологій; розробка і апробація нових педагогічних технологій в роботі з обдарованими дітьми.

 

СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ ОПТИМАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДИТИНИ

(РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЮ)

(Дж. Гауен)

1. Створіть дитині затишні й безпечні  психологічні умови для пошуків.

 

2. Підтримуйте здатність дитини до творчості й висловлюйте співчуття при невдачах. Уникайте негативного оцінювання творчих ідей дитини.

 

3. Терпляче сприймайте найдивовижніші її ідеї, уважно ставтеся до будь-яких запитань дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються безглуздими. Поясніть, що на більшість її запитань не завжди можна одразу відповісти. Для цього потрібен час і терпіння. Дитина має навчитися перебувати в інтелектуальному напруженні, не уникати ідей, які цьому сприяють.

 

4. Надавайте дитині можливість побути на самоті. Надмірне опікування заважає творчості. Бажання і цілі дітей належать їм, отож інколи допомога вчителя може сприйматись як „порушення кордонів” особистості.

 

5. Допоможіть дитині створити систему цінностей на основі не лише власних поглядів, а й думок інших людей.

 

6. Створіть дитині умови для задоволення основних людських потреб (почуття безпеки, поваги до себе і навколишніх), оскільки людина, енергія якої спрямована лише на це, має менше можливостей сягнути високого рівня розвитку.

 

7. Знайдіть слова підтримки для нових творчих починань дитини, не критикуйте її перших починань, навіть невдалих. Щиро ставтеся до дитини: намагайтеся діяти не лише для себе, а й для тих, кого любите.

 

8. Допомагайте дитині стати „поміркованим авантюристом”, інколи покладатися на ризик та інтуїцію: найімовірніше, що саме це допоможе зробити справжнє відкриття.

 

9. Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути несхвалення навколишніх, соціальних негараздів, негативної реакції однолітків. Дитина, позбавлена позитивного творчого виходу енергії, може спрямувати її в небажаному напрямі.

 

 

Робота з обдарованими дітьми

(рекомендації педагогам)

1. Враховувати психологічні, фізіологічні, дидактичні та інші особливості навчання й розвитку обдарованих дітей; зміна сформованих раніше стереотипів сприйняття (учня, навчального процесу і самого себе), спілкування і поводження (способів взаємодії) і методів навчання й виховання.

 

2. Формування знань (уявлення) про те, що таке обдарованість і обдаровані діти, які особливості їхнього навчання й розвитку, методи та форми виявлення, навчання і розвитку обдарованих дітей у різних умовах;

 

3. Формування особистісного ставлення до обдарованого (як і до будь-якого іншого) учня не як до об’єкта педагогічного впливу, а як до суб’єкта спільно конструйованої педагогічної взаємодії, в ході якої відбувається навчання й розвиток учнів (в ідеалі – й самого педагога);

 

4. Навчання основних організаційних форм, психологічних і ди­дактичних методів практичної роботи з обдарованими дітьми в освітніх установах різного типу та в різних освітніх середовищах (сімейному, шкільному, позашкільному тощо);

 

5. Практичне знайомство з роботою (відвідування) освітніх установ різного типу, які працюють з обдарованими дітьми.

 

 

ВІЛЬНЕ ОБГОВОРЕННЯ

 

Питання для обговорення щодо діагностики

та системи роботи із здібними та обдарованими дітьми:

  • Як розпізнати обдаровані дитину за зовнішністю? Це можливо?
  • Які типові особливості поведінки обдарованої дитини?
  • За якими захисними ознаками може ховатися обдарованість ?
  • Які причини пізнього виявлення таланту?
  • Чи підтримуєте ви думку: «будь-яка дитина є або може бути обдарованою за умови спеціально організованого педагогічного впливу»?
  • З яких причин дитина сама може прагнути не виявляти чи приховати свій талант?
  • Чи обов’язково створювати індивідуальні умови для здібного та обдарованого учня в НВП?
  • Як розвивати творчі можливості слабкого учня?
  • Що симулює творчість?
  • Які риси особистості сприяють, допомагають розвитку творчості?
  • Чи має право педагог внести корективи в продуктивну творчість , діяльність дитини? Як?
  • Чи не принижує гідність обдарованих дітей те, що поряд з ними в конкурсах беруть участь звичайні діти, і навпаки?
  • Як ви ставитесь до прізвиськ, які дають здібним та обдарованим учням їх ровесники? Як . на вашу думку до них ставляться «носії прізвиськ»?
  • Як педагог має співпрацювати з сім’єю таких дітей?
  • У яких сферах має здійснюватися пошук обдарованих дітей?
  • За якими критеріями ведеться такий пошук? Та ін, що виникнуть в процесі обговорення

 

Практика свідчить, що обдаровані діти виявляють себе результативно в реалізації  наступних елементів та етапів структури уроку:

–   зворотній зв’язок під час контролю підсумків самостійної роботи;

–   колективні форми навчання;

–   взаємоконтроль під час  усної самостійної роботи;

–   взаємоконтроль під час взаємоперевірки  письмових домашніх завдань;

–   самоконтроль на  основі використання взаємоконтролю індивідуального контролю вчителя.

Одним з головних завдань вчителя є створення в класі розвивального середовища або творчої атмосфери. Таке середовище в педагогіці і психології називають інтелектуальним фоном. Це особистий приклад вчителя у творчому підході до розв’язання проблем класу, глибоке знання ним структури і розуміння психологічної сутності  творчого процесу, це повага до думки учнів, віра в інтелектуальні сили дитини, заохочення до висловлення нею свого розуміння прочитаного, побаченого, почутого, це відмова  вчителя від нав’язування власних суджень. Коли  і на якому етапі вчитель виявить неординарних та талановитих дітей, залежить, в першу чергу, саме від інтелектуального фону класу і його впливу на особистість.

 

Пам’ятка вчителю щодо роботи з обдарованими дітьми

 

Постійно працюйте над вихованням почуттів у дітей, особливе обдарованих, які найбільш ранимі і тому чутливі до всього, ще торкається їхнього “Я”.

Допомагайте обдарованим дітям виробити адекватну Я – концепцій: і самооцінку, розвивати емпатію.

Забезпечити  сприятливу емоційну атмосферу, адже емоційний досвід набувається дитиною в процесі взаємодії з людьми. Дотримуйтесь порядку і дисципліни; обдаровані діти, як і всі інші повинні твердо знати межу допустимої поведінки. Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей в потрібне русло, щоб їхня праця приносила користь.

У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод, це активізує їх роботу.

Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань.

Привчайте обдарованих дітей працювати спільно, це дасть їм змогу лише адаптуватися до соціальних умов. Заохочуйте працю дітей, це стимулює їх.

Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей з тим, щоб найбільшою мірою розвинути здібності кожної дитини.

 

Пам’ятка батькам здібних і обдарованих дітей

 

  • створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач
  • підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини
  • будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання дитини, навіть якщо вони вам здаються безглуздими
  • залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість
  • допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями
  • допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко сягає висот у самовираженні
  • допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс
  • поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини * терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей
  • допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного
  • допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.

 

Пам’ятка здібній та обдарованій дитині

  • Працюй над собою. Вдосконалюйся.
  • Отримуй задоволення від праці
  • Цінуй в собі творчу особистість.
  • Будь терпеливий, але цілеспрямований
  • Поважай себе та інших, свої ідеї та ідеї інших
  • Будь допитливий
  • Будь толерантний
  • Навчись керувати рівнем вольової саморегуляції
  • Працюй над виробленням позитивної «Я-концепції»
  • Оволодій навичками самонавчання

 

 

 

 

 

 МЕТОДИ,

ЯКІ СПРИЯЮТЬ ЕФЕКТИВНІЙ РОБОТІ

З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ:

 

• повага до бажання учнів працювати самостійно;

• вміння утримуватись в процесі творчої діяльності;

• надання дитині свободи вибору галузі застосування своїх здібностей, методів досягнення мети;

• індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня;

• заохочення роботи  над проектами, запропонованими самими учнями;

• виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкріпаченої  атмосфери;

• схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі з метою  спонукати бажання випробувати себе  в інших галузях діяльності;

• підкреслювання позитивного значення індивідуальних  відмінностей;

• надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють відмінну від інших точку зору і у зв’язку з цим відчувають тиск з боку ровесників;

• добування максимальної користі з хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів;

• терпиме ставлення до можливого безладдя;

• заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності;

• переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцем, а не ворогом.

 

Інтерес до навчання і всебічний розвиток дітей неможливі, якщо в класі відсутній багатий інтелектуальний фон – постійний обмін знаннями, загальний потяг до них, атмосфера для розвитку інтелектуалів, що спрямована на розвиток мислительної діяльності школярів та є «емоційним збудженням розуму», за влучним висловом В.Сухомлинського. Однак створення в класі   обстановки загальної зацікавленості може гальмуватися через те, що обдарована дитина стає постійним лідером.

Це нерідко викликає неприязнь зі сторони однокласників. Тому вчителеві необхідно обережно використовувати форми і види навчальної діяльності з яскраво вираженими елементами конкуренції.

Розвиток обдарованості більш ефективно виявляється в умовах адаптивної системи навчання, коли відбувається не тільки повідомлення нової інформації, але й навчання навичкам і прийомам самостійної роботи, самоконтролю, взаємоконтролю, дослідницькій діяльності, вміння фіксувати головне у стислому вигляді. Найважливіше під час такого навчання – застосування різнорівневих завдань з адаптацією: обсяг  і складність завдань збільшуються з кожним наступним рівнем. Саме під час виконання завдань з адаптацією відбувається потужне ввімкнення механізмів саморегуляції. Адаптивна система навчання повинна продовжуватись й удосконалюватись в середній ланці, тому  що саме ця система надає можливість ставити талановиту дитину в такі умови і ситуації розгортання активності, де бажані мотиви й мета складаються і розвиваються з врахуванням індивідуальності, внутрішнього спрямування самої дитини.

В обдарованих дітей висока психочуттєвість, а висловити за допомогою слова свої переживання їм ще складно образ вони створюють на базі словникового запасу, який мають. Дуже добре багатьом з них вдаються вірші як засіб самовираження, крім того, рима розвиває в них асоціативне мислення. До таких перших наївних спроб творити за допомогою художнього слова дорослим потрібно ставитись з повагою і розумінням. Подобаються їм словесні ігри, сприяють розвитку мовної культури, наприклад:

– складання паліндромів (слів які читаються однаково зліва на право і справа наліво);

– складання  з одного довгого слова якнайбільше коротких;

– придумування нових «своїх» слів, до речі , дорослим в  цьому не потрібно їм перешкоджати: подорослішають і схильність до цього зменшиться;

– гра у «схожі» слова (синоніми) або протилежні (антоніми);

– тлумачення фразеологічних зворотів та висловів, розгадування мовних  кросвордів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Обдаровані діти – майбутній цвіт нації, її інтелектуальна еліта, гордість і честь України,  її світовий авторитет. Недарма  видатні діячі нашої держави  надавали виняткового  значення формуванню розумового потенціалу українського громадянства, вважаючи, що шкільна еліта може просувати суспільство та державу до висот досконалості. І наше завдання полягає в тому, щоб дбайливо ростити нові таланти, починаючи з їх найменших літ.

Актуальність вироблення продуктивної освітянської політики щодо створення умов для навчання талановитих дітей є очевидною і виявляється, як в цілому в державі, так і на регіональному рівні

Обдарованість може розвиватися за сприятливих умов (турбота батьків, спеціальні програми і засоби навчання, гуманне ставлення до дитини тощо). Розвитку творчого потенціалу дитини сприяють допомога дорослих, багате культурне середовище, послідовна і цілеспрямована індивідуальна програма виховання і навчання. Згідно з дослідженнями німецьких учених Герлінди та Ханса-Георга Мелхорнів, майже 50 % розумових здібностей формується у малюків до 4 років, 80 % – до 8 років. За твердженням американських спеціалістів Глена і Дженет Доманів, визначальними щодо цього є розвиток рухів і загальна фізична підготовка дитини, що сприяє інтенсивнішому розвитку мозку і формуванню її пізнавальних здібностей. Тому раннє дитинство слід використати для навчання дітей читання, математики, формування енциклопедичних знань за допомогою «бітів» – систематизованих смислових частин інформації.

В Україні проблематикою обдарованих дітей, складанням індивідуальних програм їхнього виховання і навчання займається науково-практичний центр «Психодіагностика і диференційоване навчання» Інституту психології їм. Г. С. Костюка АПН України.

Методи діагностування здібностей передбачають виявлення потенційних можливостей інтелектуального розвитку: рівня дослідницької активності, здатності до прогнозування, вивчення особливостей особистісного розвитку. Обдарованим дітям більше властива емпатія (співпереживання), а низький рівень розумового розвитку поєднується з агресивним типом поведінки. Обдаровані діти відповідальніші, глибше за своїх однолітків переживають як успіх, так і невдачу.

У вихованні обдарованих дітей надзвичайно важлива роль належить батькам і педагогам, які повинні створити умови для їхнього гармонійного розвитку: атмосферу любові, довіри, уваги до потреб та інтересів. За словами американського психолога Наталі Роджерс, творчість дитини стимулюють психологічна безпека, безоцінне прийняття її особистості, атмосфера відкритості, дозволеності, надання їй права на свободу і самостійність.

Не менш важливою є спеціальна підготовка педагогів до роботи з обдарованими дітьми. Вони повинні бути чуйними, доброзичливими, уважними, емоційно стабільними, мати динамічний характер і почуття гумору, позитивне самосприйняття. Невпевнені в собі, схильні переносити власні проблеми на дітей, емоційно нестійкі педагоги можуть завдати їм шкоди, адже обдаровані діти – не просто носії таланту, а передусім люди. У загальному їхньому розвитку більше спільного зі звичайними людьми, ніж відмінного. Водночас ставлення до обдарованих людей є однією із суттєвих характеристик суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

  1. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2-х кн. — К., 2003.
  2. Выготский Л. С. Проблема возраста // Собр. соч.: В 6 т. — Т. 4. — М., 1984.
  3. Галузинський В. М, Євтух М. Б. Педагогіка: Теорія та історія. — К., 1995.
  4. Пльбух Ю. 3. Розумове обдарована дитина: Психологія, діагностика, педагогіка. — К., 1992.
  5. Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття» // Освіта. — 1993. — № 44-46.
  6. Доровской А.И. Сто советов по развитию одаренных детей. – Воронеж, 1995г.
  7. Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження. — К., 1995.
  8. Дичківська І. Інноваційні педагогічні технології. — К., 2004.
  9. Довженок Г. В. Український дитячий фольклор. — К., 1974.
  10. Доман Г., Доман Д. Дошкольное обучение ребенка. — М., 1995.
  11. Жерносек І. Педагогічний досвід: головні ознаки і критерії // Рідна школа. — 1999. — №9.
  12. Зак А.З. Развитие умственных спосібностей младших школьников. – М.: Просвещение, 1994.
  13. Запорожец А. В. Основные проблеми онтогенеза психики // Избр. психол. труды: В 2 т. – Т.1. – М., 1986.
  14. Климчук М.З. З досвіду роботи з обдарованими дітьми // Директор школи. – 2003 – «42 (282). – с.8-10.
  15. Кононко Е. Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника. — К., 2000.
  16. Корчак Я. Педагогическое наследие. — М., 1991.
  17. Костюк  Г.   С.   Розвиток  і   виховання  //  Навчально-виховний  процес  і   психічний розвиток особистості. — К., 1989.
  18. Кудрявцев В. Т. Смысл человеческого детства и психическое развитие ребенка. — М., 1997.
  19. Кулачківська  С.   Е.,  Ладивір  С.   О.  Я  —  дошкільник:   вікові  та  індивідуальні (ц) особливості психічного розвитку. — К., 1996.
  20. Лозова В.І. Поза навчальна пізнавальна діяльність та її вплив на формування особистості школяра // Управління школою. – 2003. – №10(22). – с.16-22.
  21. Максименко С. Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. — К., 1990.
  22. Одаренньїе дети: Пер. с англ. — М., 1991.
  23. Основи національного виховання. — К., 1994.
  24. Передовий педагогічний досвід: теорія і методика / За ред. Л. Л. Мо-мот. — К., 1990.
  25. Педагогіка / За ред. М. Д. Ярмаченка. — К., 1986.
  26. Педагогика: педагогические теории, системи, технологии / Смирнов С. А., Котова И. Б., Шиянов Е. Н. и др. — М., 1999.
  27. Про освіту: Закон України. — К., 1996.
  28. Рудіна О. Талановиті учні: підходи до навчання та виховання // Директор школи. – 2003. – №42(282). – с.6-8.
  29. Савенков А. И. Детская одаренность: развитие средствами искусства. — М, 1999.
  30. Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка. — К., 1996.
  31. Сухомлинский В. А. Хрестоматия по зтике / Сост. О. В. Сухомлинская. — М., 1990.
  32. Сявавко Є. І. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку. — К., 1974.
  33. Титаренко Т. М. Такие разньїе дети. — К., 1989.
  34. Фельдштейн Д. И. Социальное развитие в пространстве-времени Детства. — М., 1997.
  35. Ягупов В. В. Педагогіка. — К., 2002.
  36.  Бевзюк Т.Наступність у роботі з обдарованими учнями, – Початкова школа-№6, 2005.
  37.  Волощук І.Фактологічна підготовка педагогів до роботи з обдарованими і талановитими школярами.-рідна школа-№9, 2005.
  38.  Малиновська В. Професійне самовизначення обдарованих дітей.-Психолог-№ 14,2004.
  39.  Овчаренко К. Організація роботи з обдарованими дітьми.-Психолог.-№ 37, 2004.
  40.  Сорит І.Організація роботи з обдарованими дітьми в навчальних закладах. – Психолог – № 25-28, 2006.
  41.  Трофімчук С.Юні обдарування. – Завуч – №28, 2005
  42.  Федченко Л. Система роботи з обдарованими дітьми в Донецькій області. – Рідна школа -№ 9, 2006